…А реакції нуль


У вересні минулого року в нашій газеті був опублікований матеріал під заголовком «Якби Тарас оглянувся». В ньому була висловлена тривога, біль і побажання з приводу руйнації історичної пам’ятки Будинку братів Бергманів, що в Солоному. Ось рядки з останнього абзацу: «Залишається ще маленький шматочок сприятливої погоди. Скористаймося ж ним! Врятуймо Будинок братів Бергманів. Інакше найближчим часом почуємо приголомшливу новину».

Десять місяців пройшло з того часу. А реакції – нуль. Складається враження, ніби хтось зацікавлений в тому, щоб ця унікальна будівля швидше завалилася. А воно до цього і йде.

За 32 роки в підземних стінах клубу «Граніт» вперше чутно стогін і плач цієї будівлі і її слова: «Люди, що з вашою совістю сталося?» Дійсно, до чого ми скотилися? За всі ці роки я за власні кошти вчасно ремонтував два тренажерні зали. Де брав кошти? Збирав пляшки, макулатуру і здавав. Кожну копійчину зберігав для того, щоб двері улюбленого для дітей і дорослих клубу, ніколи не закривалися. Жодного разу в ньому не побували ті, кому б належало побувати і допомогти. Тому, коли бачу, як на очах руйнується фасад цієї будівлі, біль і обурення безжально крають серце. Ну завалиться, а що потім? Відновити його буде вже нелегко. Той фасад перетвориться у якусь верандочку, з якої будуть торгувати пивом або цигарками. Про музей годі буде й говорити. Ось чому я не в силах притишити своє перо. Мовчати не можу. Бо тоді на серці відчуваю порожнечу.

Та найбільше дивує те, що ті, хто при владі сьогодні, вже ввійшли в історію, як справжні руйнотворці. Невже за таку бездіяльність, за таке паскудство треба платити гроші? Ви, можновладці, наділені високими повноваженнями і повинні робити негайно те, що треба залишити нашим внукам і правнукам. Тільки не руїни. Нагадуйте про себе не фотопортретами і вітаннями, а краще розкажіть людям, що ви корисного зробили для них. І це буде набагато цікавіше. Знаю ви вмієте виправдовуватися, але людям це вже набридло.

Мені, здається і територіальна громада має розуміти, що ця історична пам’ятка тепер їхня.Тому в суспільну свідомість шановним панам-лицарям місцевого самоврядування і це треба закладати.

Поглянте на цей знімок, який знову нас переконує в тому, що до згаданої будівлі вже ніхто не ризикує наближатися. Це дозволяють собі робити лише бродячі собаки, змордовані голодом.

Сподіваюсь, повторюватися втретє не доведеться. На це є певна підстава. Хоча і сумнівна. Нещодавно молода особа з райдержадміністрації обійшла Будинок браті Бергманів і своєю фотокамерою зафіксувала всі «бергманівські рани». А ще пояснила: «Створюється обласна комісія, до якої ввійде і наш представник, яка і розгляне стан цієї будівлі».

Що ж, будемо сподіватися цього разу на несподіваний і довгоочікуваний поворот подій. Хоча, і сказати по правді, оте фотографування здалося некомпетентним, стихійним і було схоже на зализування тих «ран». Дуже хотілося б у цьому помилитися.

Григорій ПЕТРЕНКО, громадський кореспондент

26 перегляд0 коментар

Останні пости

Дивитися всі