Важливий потенціал освіти

Газета «Вперед» вже інформувала своїх читачів про цю подію. Нагадаємо, 16 січня Верховна Рада України прийняла закон «Про повну загальну середню освіту».

Він викликав неоднозначну реакцію в суспільстві. З’явилися запитання, на які людям хочеться отримати відповідь. Спробуємо більш детальніше розібратися у нововведеннях, що незабаром очікуватимуть нашу школу. А допомагає у цьому директор Промінської НСШ, депутат районної ради Леонід Білоус.


- Чи додасть позитиву освітянській галузі новоприйнятий закон? - Як казали мудрі люди, що було – бачили, що буде - побачимо. Від реформ завжди очікують змін на краще. Інакше для чого їх тоді й розпочинати? Але життєва практика показує, що не всі сподівання збуваються. Наші законотворці – люди непередбачувані. Інколи такого навидумують, хоч за голову хапайся. Мабуть, що діють не за власн


им сумлінням, ніби виконують чиєсь замовлення. - Яке саме положення закону ви маєте на увазі? Бува не про обмеження терміну роботи директора школи йде мова? - Хоча б і це. З яких саме міркувань тепер укладатимуть з директорами договори строком на шість років і не більше двох термінів? Якщо людина кваліфіковано виконує свої обов’язки, у шкільному закладі згідно вимог організовано навчальний процес, то які можуть існувати обмеження? Наведу приклад. В Олександропільському навчально-виховному закладі багато років успішно працює на посаді директора мій колега Захарченко Володимир Іванович. Він багато добрих справ зробив для свого села, людина авторитетна, шанована. Вже на пенсії, але продовжує жити з педаг


огічним неспокоєм. І ось тепер щороку зобов’язаний буде проходити принизливу, інакше й не скажеш, процедуру свого перезатвердження на посаду. Збирати папірці до справи, проходити конкурсну процедуру, заміть того, щоб займатися конкретною роботою. Так з досвідченими, а тому й цінними кадрами, не поступають. - Ваш директорський стаж також вимірюється не одним роком? - Естафета цієї справи мені дісталася від Кузнєцова Івана Миколайовича двадцять років тому. Він був дуже розумною людиною, талановитим організатором. Зумів переконати: до обов’язків директора входить не тільки педагогіка, а насамперед вирішення великої кількості господарчих, побутових питань. Хоча б останній приклад. Вранці відкриваємо школу, а на кухні порив води. І завертілося. Довелося за власний кошт купити шланг, організувати людину, яка б усунула проблему. Упродовж останніх років школу, котельню не обминають буревії. Було зірвано спочатку шифер, який


оперативно замінили за підтримки небайдужих батьків, місцевих фермерів, підприємців. А потім, коли на даху після ремонту з’явився металевий профіль, і його спіткала така ж участь. Це сталося через недоробки будівельників. Справа по відновленню покриття школи затягнулася, пішли дощі. Лише втручання батьків до відповідних органів допомогло врешті-решт усунути проблему. - Напевне, директору доводиться вирішувати й купу інших питань? - Авжеж. Перед початком нового навчального року це узгодження відкриття навчального закладу із санстанцією, пожежниками, газопостачальною компанією. Моральні нюанси, та й фінансовий бік справи, не завжди й порахуєш. Невипадково бажаючих зайняти так зване крісло директора школи небагато. - Вчителів-пенсіонерів також мають перевести на строкові угоди від одного до трьох років.


- І це може призвести до серйозних кадрових проблем. Завтра ймовірно виникне ситуація, коли той чи інший предмет взагалі нікому буде викладати. Для прикладу, у Промінській школі успішно працюють досвідчені педагоги, які вже досягли пенсійного віку. Це вчитель української мови Качур Валентина Петрівна, іноземної – Шматко Людмила Якимівна, фізики та трудового навчання – Ткаченко Микола Максимович. Якщо ці педагоги просто не виявляють бажання брати участі у конкурсах для укладення строкових угод, замінити їх буде просто ніким. - Подібна ситуацій і в інших школах району? - Її краще знають мої колеги. Упродовж останніх років жоден молодий вчитель п


ісля закінчення вищого навчального закладу не поповнив шкільні заклади району. Це провальна ситуація. Виявляється, професія вчителя на селі не є престижною? З іншого боку, зрозуміти молоду людину також можна. Житло відсутнє, побутові умови бажають кращого, оклад мінімальний. Адже педагог ще не заробив необхідного стажу, кваліфікації. - Але відтепер, згідно прийнятого закону, відкривається можливість с


тати вчителем людині з будь-якою, а не лише педагогічною освітою. - Таке положення лише підтверджує критичність ситуації з кадрами в освіті. Можу допустити, що будівельник, зоотехнік чи економіст непогано розбирається у своїй спеціальності. Але ж мова йде про вміння викладати математику, фізику, хімію, літературу чи іншу шкільну дисципліну учням. Цьому навчають лише у педагогічному інституті. Тепер кадрові проріхи намагаються прикрити саме подібним чином. - Раніше, мабуть, не виникало таких ситуацій? - Виникали. На одні й ті ж самі граблі наступаємо вже двічі. Коли виникла можливість кому за віком, кому за вислугою піти на відпочинок, ветерани-педагоги нею скористалися. В нашій школі це зробили разом з директором Кузнєцовим Іваном Миколайовичем вчителі Міщина Катерина Іллівна, Полохач Людмила Федорівна. І це створило проблему. Її негайно зрозумів керівник районного відділу освіти Г


алата Михайло Кирилович. Приїхав до школи, зустрівся з педагогічним колективом. Душевно вимовив прості, але такі значущі слова: «Ви золотий фонд нашої освіти і дуже потрібні школі». І педагоги переглянули свої раніше прийняті рішення. - Новоприйнятий закон передбачає більшу фінансову автономію школи. Таке положення вам про щось говорить? - Воно передбачає формування структури та штатного розпису, встановлення доплат, надбавок, виплати допомоги, премій та їх розмірів, інших видів стимулювання та відзначення працівників. Справа, безумовно, важлива. На місцях педагогічні колективи краще інших знають, хто і як працює, виявляє ініціативу. А ось як воно буде на ділі – покаже час. Наприклад, в законі йдеться про вчасну оплату поточних ремонтних робіт приміщень і споруд закладів загальної освіти, самостійн


ість в укладенні цивільно-правових угод для забезпечення діяльності закладу. В реаліях маємо такий приклад. У 2018 році на ремонт шкільного спортивного залу виділили 78 тисяч гривень. Їх не зуміли вчасно використати за призначенням і в результаті перерозподілили на інші цілі. Торік цю суму знову було закладено у кошторис ремонтних робіт. І знову аналогічна ситуація. На нинішній рік грошей не виділили взагалі. Мабуть з таких міркувань: навіщо планувати те, що зробити не в силах? Так і знаходиться спортивна споруда без ремонту. А вона є центром дозвілля сільської молоді, тут вечорами грають у волейбол, баскетбол, піднімають гирі і штангу. Коли б кошти знаходилися безпосередньо в школі, ми б такий ремонт провели у найкоротші строки. - Яким малюється в уяві майбутнє Промінської НСШ? - Її постійно хочуть понизити до початкового рівня. Але батьки тут мають власну думку, з якою доводиться рахуватися. На наступний навчальний рік до школи ходитиме 50 учнів. Маючи на увазі загальну демографічну ситуацію в країні, кількість дітей відповідає вимогам міністерства освіти. Рівень


підготовки учнів також високий. Наприклад, випускниці школи Гнатюк Тетяна, Мордань Софія планують поступити на навчання до Дніпропетровського медичного училища. І це питання вже практично вирішене. Бо дирекція задоволена підготовкою дітей. Хай успішно складеться їхнє майбутнє! Розмову вів Микола ТКАЧУК

11 перегляд0 коментар

Останні пости

Дивитися всі