• Olena Reynat

Вовченята «Четвертого рейху»

Якими «іграшками» бавилися діти Кремлівської еліти

Новопокровської восьмирічної школи №2 в далекому тепер вже 1972 році організувала поїздку учнів по місцях бойової слави підпільної організації «Молода гвардія». Пощастило разом з іншими однокласниками побувати в обласному центрі Ворошиловграді, а також Краснодоні, Ровеньках, відвідати історичні пам’ятні місця подвигу молодогвардійців.


Давайте пригадаємо. Від середини 1942 року в місті Краснодоні було створено підпільну організацію «Молода гвардія». Її члени поширювали антинацистські листівки, влаштували пожежу на біржі праці. Вона дозволила знищити списки людей, яких мали відправити до Німеччини на примусові роботи. А ще проводили різні диверсії.

Фашисти викрили діяльність молодогвардійців, практично всіх членів організації було закатовано. За виявлений героїзм юних підпільників, п’ятьом з них посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу – Уляні Громовій, Івану Земнухову, Олегу Кошовому, Сергію Тюленину, Любові Шевцовій. Пізніше його був удостоєний і командир підпільної організації Іван Туркенич, також посмертно.


Подвиг молодих підпільників не було забуто. Піонерська організація Новопокровської восьмирічної школи №2 носила ім’я Олега Кошового.

В цей же час у Москві відбуваються зовсім інші події. Коли в невеличкому містечку на Донбасі молодь виявляла справжній патріотизм і героїзм, діти партійної еліти в столиці готували… фашистський переворот. Ці наміри дізналися випадково, через елементарні ревнощі, коли закоханий син наркома країни застрелив доньку посла. В ході проведеного слідства таємну організацію «Четвертий рейх» і було викрито.

Коротка хронологія. 3 червня 1943 року в самому центрі Москви стається надзвичайна пригода. Поблизу Великого Кам’яного мосту пролунали два постріли. Постовий міліціонер, який чергував неподалік, кинувся виясняти, у чому справа. На набережній виявив тіла юнака і дівчини – у калюжах крові. Миттєво місце пригоди оціпили: приїхала «швидка», з’явилися люди в цивільному з Луб’янки і навіть військові в генеральських пагонах.

Вбитою виявилася 14-річна Ніна Уманська – їй вистрелили у тім’я. Єврейка і донька радянського посла Костянтина Уманського мала незабаром вирушити разом з батьком до Мексики, куди той отримав нове призначення. Юнаком же був 15-річний Володимир Шахурин, син наркома авіаційної промисловості Олексія Шахурина. Його виявили з вогнепальною раною на скроні. Але, дивним чином, хлопець залишався ще живим. Лише через два дні помер у лікарні не приходячи до свідомості.

Слідчі майже одразу дійшли висновку, що мають справу із вбивством і самогубством, яке здійснене на підґрунті ревнощів: Шахурин спочатку застрелив Уманську, а потім вистрелив і собі у скроню. Але незабаром, як з того відомого ящика Пандори, посипалися інші шокуючі подробиці. В щоденнику Володимира Шахурина, учня елітної 175-ї московської школи, знайшли плани по створенню фашистської організації «Четвертий рейх». Шахурин писав про любов до Гітлера і розмірковував, яким чином захопить владу в країні разом із однодумцями. Їх він називав фашистськими званнями «рейхсфюрер» і «группенфюрер».

Прізвища спільників також виявили у щоденнику. Всі члени «Четвертого рейху» навчалися в одній школі з Шахуриним і були дітьми відомих функціонерів. Сьогодні б їх назвали досить просто – мажори. Серед них – Вано і Серго Мікояни, діти Анастаса Мікояна, який на той момент був наркомом зовнішньої торгівлі СРСР, Петро Бакулєв - син хірурга і академіка Олександра Бакулєва, Фелікс Кирпичников і Артем Хмельницький - сини двох радянських генералів.

Слідчі з’ясували, що постріли було зроблено з пістолета системи «Вальтер». Абсолютно незрозуміло, звідки у розпал війни з Німеччиною ця зброя могла опинитися в руках московського підлітка.

Справу засекретили. І одразу ж по Москві поповзли чутки. «Вбито дітей двох відповідальних партійних працівників. На всіх фронтах йдуть важкі бої, у кожного там рідні, близькі, а тут ця історія. Говорили, що подвійне вбивство – діло рук німецьких диверсантів», - розповідав в інтерв’ю головний редактор «Комсомольской правды» Борис Бурков.

Розслідування доручили досвідченому співробітнику прокуратури Льву Шейніну. Він відомий, як автор збірника оповідань «Записки слідчого» і людина, що вела діло про вбивство Кірова. Саме Шейнін знайшов під час обшуку в квартирі Володимира Шахурина його щоденники і фашистську атрибутику. Після цього слідчий допитав усіх фігурантів із «фашистського» списку вбивці. Один за одним перед ними проходили представники «золотої молоді» того часу.

З’ясували, що німецький пістолет «Вальтер» належить Анастасу Мікояну. Його син Вано зізнався: викрав зброю з батьківського кабінету і передав Шахурину. При цьому Мікоян-молодший стверджував, що не думав, ніби його однокласник збирається когось вбивати.

Доповідь Шейніна про підсумки розслідування лягла на стіл самому Сталіну. За легендою, «вождь народів» ознайомився з нею і виголосив фразу, яка врятувала життя всіх, хто був причетний до цієї справи. «Вовченята, - нібито сказав Сталін. – Два життя вже загублено. Збільшувати не будемо».

Всіх фігурантів справи про «Четвертий рейх» було засуджено до заслання у різні міста Уралу, Сибіру і Середньої Азії строком на один рік. Вирок підписав нарком державної безпеки Всеволод Меркулов, якого самого розстріляють через десять років у справі Берія. Повернувшись із цього заслання, діти партійної еліти країни у майбутньому зробили тим не менш прекрасну кар’єру. Вано Мікоян стане відомим авіаконструктором. За його участі зберуть МіГ-29. Брат Серго отримає степінь доктора історичних наук, буде спеціалістом по країнах Латинської Америки. Ще один «рейхівець» Федір Бакулєв стане відомими вченим у сфері радіолокації.

Набагато трагічніше складуться долі батьків загиблих підлітків. Звістка про смерть доньки буквально приголомшила посла Костянтина Уманського та його дружину Раїсу. Через кілька днів після похорон він таки поїхав до Мексики. Але мав дуже пригнічений стан. В 1945 році посол разом з дружиною загинули в авіакатастрофі під час перельоту з Мексики до Коста-Ріку.

Наркома Олексія Шахурина репресували в 1946 році. У вироку було сказано, що мав відношення до випуску літаків і двигунів з конструкторськими недоробками. В результаті нібито виникла велика кількість аварій і катастроф, загинули льотчики. Після смерті Сталіна його реабілітували, вернули нагороди і звання. Навіть дозволили знову працювати на високих посадах.

Відсутність відкритої інформації, засекреченість справи вбивства Ніни Уманської і організації «Четвертий рейх» сприяла появі цілого ряду чуток. Одна з них стверджує, що насправді дітей вбили співробітники НКВС. Нібито постріл виконано «надто професійно» і в їхній манері – у тім’я. Інша версія: Шахурин застрелив дівчину, коли та озвучила погрозу розповісти про існування «Четвертого рейху» батькові.

В 2009 році в Росії було опубліковано роман «Кам’яний міст», присвячений описаним подіям. Автор книги, письменник Олексій Терехов, близько десяти років проводив власне розслідування. І йому рідня фігурантів цієї справи наполегливо радила «не копати». Зрозуміло чому.

Пересіклися інтереси кількох поколінь Кремлівської еліти, які завжди бажали користуватися своїми привілеями. Сьогодні наймолодші російські «мажори» живуть у маєтках, переважно за кордоном, колекціонують престижні авто, ні в чому собі не відмовляють. Купаються, як-то кажуть, в грошах. Про все подбали заможні батьки. Так було і колись. З однією лише різницею. Існувало розуміння у «золотої молоді», що не зможе син наркома стати наркомом, а син маршала – маршалом. А їм це дуже хотілося б! Та ще й негайно. Навіть за рахунок реалізації плану «Четвертого рейху».


18 переглядів0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі