ВОЛОДИМИР ІВЧЕНКО: МАЙСТЕР, ЯКИЙ СТВОРЮЄ СЯЙВО

З музеєм

у будні і свята

– Наталія Іванівна Семенова збирає навколо свого музею ентузіастів, людей творчих і талановитих. Як саме Ви прийшли в колектив Живого Музею Микити Коржа?

– У колективі музею з самого відкриття, вже шість років. Коли мене запросила Наталія Іванівна, я відчув з Живим музеєм почуття духовної близкості.

Тут, на зимівнику козака Олександра Пластуна, працюю з великим задоволенням. Тут розкриваються всі мої творчі вміння, люблю пограти, городні справи, доглядати за господарством. Також з радістю приймаю гостей і ділюся своїм досвідом.

– Що Вас єднає з цим колективом?

– З колективом Живого музею єднають духовні цінності: віра, можливість виражати своє его у творчості, любов до історії та рідного краю. Відчуття важливості цієї справи для кожної родини і для України.

Взагалі я щасливий у цьому житті. Я маю віру Православну, улюблену родину, дружину і творчу справу для душі.


– У Вас така гарна сорочка…

– Сорочку виписали з Полтавщини, вона старовинна, вишивка була тільки на манжетах і на комірці. Солонянська майстриня і наша щира подруга Наталія Федорівна Заграбчук за цим зразком вишила рукава і передні планки.

«Добрий

початок – половина діла»

– Коли почали займатися карбуванням по металу? Ви цьому десь навчалися?

– В юності сподобалося працювати з тонким металом, легко до рук давалася алюмінієва фольга. Учителів по карбуванню металу не було, сам на своїй практиці вивчав властивості кольорового металу, вистукував візерунки. Займаюся цим з 1971 року, тобто вже 50 років.

Спочатку викарбовував товстий метал, робив картинки, шахматні фігурки тощо. Згодом освоїв тиснення тонкого металу. Спочатку були картинки з природою, тиграми, амазонками. Хотілося робити подарунки, тому захопився цим мистецтвом.

– Зараз основна техніка, у якій Ви працюєте, це тиснення по металу?

– Застосовую різні техніки і різні доступні матеріали. Техніка тиснення тонкого металу легка, її може освоїти кожен, без обмежень у віці. Із задоволенням працюю з металом, деревом, тканиною. З дерева роблю кіоти на ікони, основи під хрести, лавочки, столи, полички на простому столярному обладнанні. З тканини – викройки і шию на простенькій швейній машинці все, починаючи від головного убору і закінчуючи бурочками.

– Про Вас, Володимире Никифоровичу, мабуть, і приказка «на охочого робочого діло знайдеться»… З чого починається створення виробу, наприклад, хреста? Ви готуєте ескіз чи допомагає уява? Чи використовуєте якісь спеціальні матеріали або інструменти?

– Перед початком роботи замислююся, як краще розмістити малюнок, які візерунки обрати: квітки, виноград, листя, завитки і т . д. Потім малюю ескіз на папері, заготовляю кліше та матриці для вибивки. Використовую дріт, епоксидний лак, ДВП (дерево-волокнисту плиту). Беру шматок товстої гуми і набиваю молотком візерунок на підготовленому металі. Для покращення малюнка використовую тиснення дерев’яними олівцями.

В моїй роботі дуже допомагає молитва, якщо відволікаєшся, то робота не ладиться.

Далі буде.


Бесіду записала

Тетяна ГЛОБА

для порталу

«Дніпро Культура»

20 перегляд0 коментар

Останні пости

Дивитися всі