Всі дружно тримали канат

Колись на Дніпропетровщині високою популярністю користувалися змагання з силового багатоборства. Всі шість учасників команди повинні були спочатку піднімати 24-кілограмові гирі, потім боротися на руках і братися за канат, щоб перетягти суперника. До омріяної висоти ми йшли поступово - у Покровському. Царичанці, Магдалинівці, Петриківці, кілька разів у Верхньодніпровську. Солонянці ставали третіми призерами, другими. І нарешті – чемпіони!

Кожному переможцю організатори подарували красиві футболки. А за збірну команду у різні роки виступали Білоус Леонід, Лісний Віктор, Данько Петро, Самарець Віктор, Будников Юрій, брати Геннадій і Олег Меріхови та автор цього тексту.

Розглядаємо архівне фото. Сьогодні добре помітні помилки: не зовсім вірно стали, не так руки тримають линву. Але все одно ми - найкращі! Спостерігає за моментом, переживає водій Іван Довгополий, який привіз команду на автобусі міжколгоспшляхбуду.

Було проведено і особисту першість з армрестлінгу. Від нашої команди взявся за це діло Петро Данько. І успішно дійшов до фіналу. Суперник виявився міцним горішком. Минають хвилини, ніхто не може пересилити іншого. Від напруження пітніють долоні спортсменів. Судді перев’язують їх ремінцем, як це передбачено правилами. І знову безрезультатно.

Дається коротка перерва, під час якої тодішній голова спортклубу «Славутич» Микола Кнівець масажує Петрові плече і м’язи. Але поєдинок закінчується унічию, обидва учасники, за рішенням організаторів, стають чемпіонами. Оце так боротьба!

Через рік саме Петру Данькові доручено урочисто піднімати прапор чергової спартакіади області.