• Olena Reynat

Відблиск солонянського золота

продовжує бентежити людську уяву

Мабуть немає в світі іншого металу, який би так хвилював душі його шукачів. Золото… Воно завжди було надійним засобом платіжності будь-якої держави, суттю наповнюваності скарбниць. Саме з благородного металу виготовляли і продовжують виготовляти обручки для наречених, бо ті служать запорукою міцності укладеного шлюбу. Приховане золото в землі чи в стіні старовинного будинку вже називають кладом. І знайдений царський червінець завжди стає бажаною знахідкою для шукачів.

Очевидці стверджують: на Солонянщині ніколи не спостерігалося так званої «золотої лихоманки». Але це не зовсім так. Вона, правда, не була схожою на відому Каліфорнійську чи у Клондайку на Юконі. Проте зуміла сколихнути наш степовий край.

Спочатку нібито про малоймовірне. Виявляється, на річці Мокра Сура люди з давніх-давен мили золото. Почути про це довелося з розмов колгоспників у селі Дніпровському. Після обіду ті присіли на широкій лаві, дружно задиміли цигарками. Пішла задушевна розмова. Ось і почув про намитий у лотках золотий пісок, навіть знайдені самородки. Це у тих місцях, де гранітні породи виходять зовні річкового берега.


Інформаційна удача сама пливла в руки, але черезмірною зацікавленістю її сполохав. Люди замовчали і негайно перейшли на іншу тему. Треба було знати час. Золото, прикраси з нього заборонялося тримати вдома. Наприклад, навіть молодятам для купівлі обручок сільська рада видавала спеціальний дозвіл. Про злитки з благородного металу годі було й говорити. Це все з’явилося пізніше.

Коли вперше займався зубопротезуванням у нелегального дантиста в Дніпропетровську, запитання про золоті коронки було озвучено. Старий єврей, до речі, прекрасний майстер свого діла, аж присів від несподіванки і почав тривожно озиратися на всі боки: чи бува хтось не підслуховує розмову? Зіграв роль настільки переконливо, що навіть Станіславський сказав би: «Вірю!»

З перших років відновлення самостійності України на території Солонянського району з’явилися геологи. Їхня партія розташувалася поблизу МД ПМК, тут створили тимчасову базу. Поповзли людські чутки: шукають золото, і воно насправді є. Ніби підтвердження факту, що мили колись цей коштовний метал на Мокрій Сурі.

Пересувні мобільні бурові установки були помічені у різних куточках Солонянщини. Визначали, де саме знаходяться найбільші поклади цього металу. Наприклад, робили шурфи в с.Олександропіль. Керівництво місцевого колгоспу імені Богдана Хмельницького геологи попросили допомогти людьми. Було виділено кількох робітників будівельної бригади. При зустрічі один мій знайомий утаємничено виймає з кишені шматок металу, видобутий з чергового керну. Мовляв, ось вони блищать, краплини золота. Насправді, це виявився лише його супутник – пірит, який ще називають «золотом дурнів». Але дуже схожий на благородний метал.






Незабаром з’явилися карти покладів золота, визначено територію двох копалин поблизу Солоного - Балка Золота і Сергіївське. Ось тут і почався ажіотаж, своєрідна лихоманка. Під час розпаювання землі, люди, близькі до цього процесу, почали оформлювати на себе фермерські гектари. Були тут і відповідальні державні службовці, і навіть їхні водії. Якщо б держава почала розробляти кар’єр – землю можна вигідно продати. Сьогодні ж усі ті «фермери» здають свої гектари в оренду різним сільгоспвиробникам.

Про перспективи видобутку такого стратегічного металу на Солонянщині написав газетну статтю «Таємниці «Золотої балки». Про неї стало відомо навіть у Києві. Один з депутатів Верховної Ради негайно зробив запит до Генеральної прокуратури, очевидно намагаючись з’ясувати і власні золоті інтереси. По інстанції запит потрапив до обласної, потім районної прокуратур. «Звідки взялася така інформація? – цікавиться слідчий. – З яких джерел?» І був дуже вражений, коли їхній перелік ледве вмістився на трьох аркушах паперу.

Коли ж саме видобуватиметься солонянське золото? За свідченням спеціалістів КП «Південукргеологія», саме Сергіївські поклади є одними з найперспективніших в країні. Тут на одну тонну породи може бути до 1 грама золота. «Але це приблизні дані, адже дніпропетровські геологи робили в цих землях лише свердловини. Можливо, там дійсно величезні поклади – десятки тонн. А це за мірками геологів вже немалі копалини», – пояснює директор інституту геології Дніпропетровського університету Віктор Іванов. За його словами, на копалині «Балка Золота», яка розташована на відстані чотирьох кілометрів від Сергіївської, золота менше, але воно має дуже високу концентрацію дорогоцінного металу: 50 грамів на тонну породи (на знаменитій Алясці було лише 11 грамів на тонну). Враховуючи площу Балки Золотої, геологи вважають, що там можна намити від 15 до 50 тонн золота.

Поки що розробка копалин не ведеться. Причина банальна: відсутність коштів. В той же час свої бізнесові інтереси у цій справі проявляють закордонні «золотошукачі». Серед таких, приміром, канадська компанія «Secova Metals Corporation». Кажуть, що вона вже уклала попередній договір про купівлю Сергієвської копалини. А ось в КП «Південукргеологія» вважають, володарем копалин може стати приватна юридична особа, ім’я якої тримається в таємниці. Так що солонянцям, яким відблиск золота бентежить уяву, слід набратися терпіння.

Микола ТКАЧУК, журналіст

49 перегляд0 коментар

Останні пости

Дивитися всі