• Olena Reynat

Відкриває таємниці минуле

Територія Солонянщини багата на кургани. Вони з давніх давен височать над степовими просторами і є німими свідками історії цього краю. Скіфські могильники, здається, і часу непідвладні. Тільки ні. Зменшуються у розмірах, вростають у землю. Як не дивно, допомагають цьому і наші сільгоспвиробники. Вони вже давно розорали більшість історичних пам’яток минулого. Влітку колосяться по них дорідні хліба, гуляють степові вітри. І нікому невідомо, що приховано від стороннього ока у глибоких лабіринтах цих споруд.

Саме таку картину можна спостерігати на виїзді із селище Солоне. На пагорбі видніються лише кілька нерівностей ґрунту. А колись же тут були дійсно кургани, на які не міг виїхати трактор чи комбайн. І це добре збереглося у пам’яті. Трішки далі по дорозі, праворуч, височить інша могила, яка намагається чинити опір землекористувачам. Бо є достатньо високою навіть для сучасних агрегатів. Її поки що обминає сільгосптехніка.


Був час, коли держава виділила немалі кошти, щоб захистити, вберегти історичну спадщину степового краю. До калькуляції заходів входило виготовлення бронзових табличок з відповідним написом, вартість пального, аби кургани можна було об’їхати і взяти їх на облік. Тільки нічого не вдалося зробити із запланованого, гроші зникли у невідомому напрямку. Навіть відкрите кримінальне провадження і послідуюче розслідування не дало результатів. І це також одна із нерозгаданих таємниць, пов’язаних з історією курганів.

А могильники, тим не менш, у різні роки досліджувалися. Газета «ВПЕРЕД» свого часу вже писала про розкопки радянськими археологами відомої Луговської Могили, яка височила між селами Петриківка і Олександропіль. Навіть після пограбування у стародавні часи вчені там знайшли близько 6 тисяч золотих предметів, прикрас. Несподіваний інтерес до нашої історичної спадщини у серпні 1943 року проявила нацистська організація «Аненербе», яку було створено для вивчення традицій, історії та спадку германської раси. Ці розкопки, під керівництвом доктора Бурха, відбувалися поблизу Солоного. Вдалося знайти історичне фото. На ньому видно, що роботи ретельно фіксуються, йде навіть кінозйомка. Але все, що було знайдено цінного у сховищах кургану, нацистські археологи вивезли до Третього Рейху. Переліг трофеїв шукачів залишається і по сьогодні невідомим.


На початку квітня в селі Новоолександрівка, а це практично на межі нашого Солонянського (колишнього) і Дніпровського районів, розпочала роботу археологічна експедиція, з метою дослідити місцеву територію. Вона розташована неподалік сучасних котеджів, бо навколишні землі є дуже привабливими для забудовників. Фахівці тут виявили близько двадцяти поховань, що відносяться до різних історичних періодів: від епохи бронзи та скіфів до середньовіччя. Найцікавішою знахідкою став курган висотою 7,5 і шириною 5 метрів. Його вік становить близько 5,5 тисячі років.

Поруч із колом і всередині нього знайдено 11 поховань з людськими рештками, а також глиняні черепки від розбитих глечиків і намиста із зубів тварин.

Схожа кераміка зустрічається, як правило, серед знахідок Трипільської культури, і на підставі цього можна припустити, що колись народи контактували один з одним. Не дивлячись, що трипільці вели осілий спосіб життя, займаючись землеробством у лісостеповій зоні, а кургани створили степові кочівники, скотарі. Так вважає начальник Дніпровської археологічної експедиції «Охоронної археологічної служби України», кандидат історичних наук, доцент Дмитро Тесленко.

Кам’яні плити розміщені по колу, вкопані в землю на метровий рівень і щільно підігнані одна до одної. У висоту кожна сягає двох метрів. Зараз розкопано близько десятка стовпів, і кожен має своє сакральне значення.

Також історик вважає, що в Новоолександрівському кургані, як і в інших подібних, поховані статусні представники давніх племен. Щоб курган не розповзався, людям тієї епохи доводилося робити «каркас» у вигляді кромлеха, вибудовуючи кам’яні брили в коло. Це була довга і важка робота – своєрідний спосіб висловити шану своїм вождям і шаманам.


Мабуть багатьох зацікавить питання, як саме зводили споруду і звідки каміння? «Ці камені виходили на берег Дніпра. Там була скеляста місцевість, починаючи від Монастирського острова і далі вниз за течією. Шукали тріщину, вбивали в неї дерев’яний кілок і поливали водою. Коли дерево набрякало від вологи, тріщина збільшувалася. І так раз-по-разу повторювали процедуру. В кінці кінців відколювався кусок каменя. Ось чому вони різної форми», - говорить начальник археологічної експедиції.

За його словами, справді унікальних знахідок поки що не виявлено. Правда, і розкопки на той час ще не закінчилися. А все тому, що племена, які проживали у цій зоні, поводили себе аскетично, використовували дуже мало предметів побуту. Люди ж кочівники, перевозили із собою тільки найнеобхідніше. Але інколи зустрічаються цікаві знахідки: горщечки, намисто з кликів вовка чи собаки. Наприклад, виявили поховання, де біля людських залишків лежали кісточки пальців собаки. Або потрійна могила: посередині лежав скелет чоловіка, а з боків до нього притулені скелети жінки і дитини.

Яке призначення кромлеху? В першу чергу, кам’яне коло має чисто технологічне значення. Це складова частина масивної складної конструкції. Вона утворена з кам’яного кільця, що встановлене вертикально. Зверху коло вже набирає форми конусу. Подібне дозволяло утримувати землю і робити так, щоб курган не розповзався. Далі вже йому могли надавати інші символічні значення. Для прикладу, один з найвідоміших кромлехів світу – Стоунхендж, в різні часи вважали святилищем друїдів або спорудою для астрономічних досліджень. Разом з тим, вже попереднє обстеження кургану дає привід говорити: в Новоолександрівці кромлех значно старіший за відомий Стоунхендж.

Після закінчення робіт всі свої знахідки археологи планують надіслати для подальших експертних дослідження до Києва та в Німеччину. Ну а саму мегалітичну конструкцію частково реставрують, зміцнять і думають залишити на тому ж місті як пам’ятник. Щоправда, її долю має вирішити все ж місцева територіальна громада.

Микола ТКАЧУК, журналіст

21 перегляд0 коментар