• Olena Reynat

Давайте зерна добрі сіять

Розпочати цю розповідь вирішив віршем, написаний з приводу запитання, яке частенько мені задають. А запитання те – у першому рядку.

- Звідки у вас мускулатура?

Немає питань.

Можу сказать.

Тренує так макулатура.

Звідки терпіння? Де збирать?

Ніби сліпі. Відкрийте очі.

Побачите, який це жах.

Її знайдете й серед ночі,

Переборіть лише той страх.

За це «спасибі!» вам не скажуть,

Бо звикли - «Це ще не біда…»

Тож запитати я наважусь:

«Чому в нас совісті нема?»

Хто зрозумів і буде діять,

Той позитивний на всі «сто».

Давайте ж зерна добрі сіять,

Щоб не пішли усі на дно.

Продовження цієї розмови, сподіваюсь, матиме практичне значення у нашому житті.

Отже, що ж таке макулатура? Ніби всі і знають, але більшість вважає її за якийсь непотріб і створюють нею все нові і нові смітники, наповнюють миттєво контейнери, засмічують вулиці, місця відпочинку… Тому і нагадую: макулатура – це використані пакувальні, паперові і картонні матеріали, обрізки, старі книги, газети, журнали, зошити. І все це повторно використовують у виробництві картону, паперу. А це означає, що ми залишаємо недоторканими сотні гектарів лісових насаджень, які дають нам можливість дихати «здоровим» повітрям. Це ж наші справжні легені.

Саме це і змусило мене включитися у збір макулатури, який став справжньою трудовою терапією. А ще - мої інтереси віку, голови співпали з інтересами рук і ніг. За останні чотири роки це сприяло досягти успіху. Тому і хочу «оглушити» читачів таким повідомленням: відправив на приймальний пункт понад десять тонн макулатури. Ахметовим чи Коломойським не став, але завжди маю від свого захоплення кошти, щоб придбати для себе все необхідне. Бо тієї пенсії сьогодні, як кіт наплакав. Ось чому велосипедний маршрут Петренко-Кравченко став найбажанішим. А рухова активність, щоденні велодні не дають приводу хапатися за серце. Збирання макулатури – це і є мої чарівні пігулки здоров’я. Тому і поспішаю назвати ім’я людини, якою в Солоному повинна пишатися територіальна громада. Це Кравченко Олександр Іванович. Він - розумна людина, фізично витривала, має умілі руки, хороший організатор справи, яку відкрив у себе вдома. Гори макулатури і порожньої склотари довго не затримуються на його подвір’ї, а відправляються туди, де їм дають друге життя. Робочий процес у Олександра Івановича ніби і нескладний, не потребує особливої майстерності, але його витримка, терпіння, не гоніння за легким хлібом, заслуговують на подяку.

… Вулиця Самойлова, 24 (колишня Жовтнева) – цю адресу варто знати. Силою друкованого слова хочу викликати нею політичну зацікавленість у тих , хто намагається змінити своє і не тільки своє, життя на краще.

2 перегляд0 коментар