Добротою зігріта хата

Натоплена піч дихає теплом і спокоєм. За заслінкою ще продовжують весело потріскувати дрова, які підкинув дбайливий господар. І ці запахи, звуки створюють атмосферу неймовірного комфорту. Ніби екскурс у далеку юність. Бо де зараз у звичайній квартирі таке побачиш і відчуєш?

Петро Григорович Сангул з цим погоджується. Ще коли тільки планував спорудження будинку, дав собі слово: обов’язково зробити у ньому звичайну сільську піч. Як це було в старій батьківській хаті. Задум вдалося реалізувати.


Десь роздобув шамотної цегли. А потім на приватній цегельні замовив матеріал із сирцю. Його переваги – не тріскається, коли піч нагрівається, а потім вистигає.

Сім’я нерідко готує тут собі обіди чи вечерю. Для цього існує цілий набір чавунних казанів. Вони різні за розмірами. Підчепив спеціальним рогачем найбільшого, і вже розносяться по хаті неймовірні пахощі свіжозвареного зімлілого борщу. Вийняв із жерла печі меншого казана – лоскоче ніздрі аромат тушкованої картоплі, приправленої цибулею, різними спеціями. Чи треба говорити, що це справжня здорова їжа з натуральних продуктів, якої зараз так не вистачає у нашому житті.

Є й інша родзинка приміщення: лежанка біля груби. Її призначення – забезпечити здоров’я сім’ї. А якщо хвороб і не спостерігається, на щастя, то буде звичайна профілактика. Господарю доводиться багато працювати фізично. Буває, що поперек собі натрудить, чи протягом надує спину. І тоді без гарячої лежанки ну ніяк не обійтися.

Ось і цього дня Петро Григорович порається ніби досвідчений мануальний терапевт. У спеціально пошитих мішечках у нього знаходиться розігріте зерно пшениці, проса. На них і треба лягати спиною, попереком.

В гості до Сангула ми завітали разом з водієм птахорадгоспу «Молодіжний» Олегом Чугаєм. На календарі зима, надворі морозно. А отже стали ніби піддослідними об’єктами. Скористалися пропозицією господаря та й полізли собі на широку лежанку. Які відчуття? Спочатку стало тепло, згодом справжній жар почав обіймати тіло. Е, та тут довго й не вилежиш! Але ж і нашому остеохондрозу непереливки. Так що трішки потерпимо.

Коли врешті спустилися донизу, спала думка, що ніби тільки народилися. А тут ще й господар дарує веселу усмішку:

- На здоров’я, хай буде все гарно у житті!

Що ж, дякуємо, Петре Григоровичу.

Сангул сьогодні пенсіонер. Після закінчення технікуму електрифікації усе трудове життя саме і присвятив електриці. Він ветеран колективу птахорадгоспу «Молодіжний». Практично з моменту заснування підприємства і до останнього часу працював його головним енергетиком. Робота дуже відповідальна, клопітка. Бували надокучливі вранішні оперативки, вечірні зібрання спеціалістів під час нарад. А коли зненацька буревій завіє над Солоним – взагалі чекай неприємностей. Може вибити з робочого режиму трансформатор, пошкодити електродроти на опорах. Такі неполадки слід усувати негайно, в авральному режимі. Бо на утриманні птахопідприємства кожного туру знаходяться більше мільйона курчат. Вони потребують особливого догляду: годування, обігрів, вентиляція брудерів. Без електрики ну ніяк не обійтися. Зрозуміло, що спеціалістам цієї відповідальної галузі спокій тут тільки сниться.

Тож і не стала дивиною думка, що з’явилася у ветерана «Молодіжного» - вийти, як-то кажуть, на заслужений відпочинок. Планував Петро Григорович врешті-решт відіспатися вдома, подумати спокійно про вічне й буденне. Та помилився.

- Спершу без діла просто не знаходив собі місця, відпочинок ніби вже й не в радість, - коментує ситуацію співрозмовник. – До телевізора інтерес не проявляється, книга не читається. Та й сон не такий міцний і солодкий, як хотілося б.

Думається, сказано так з певним перебільшенням. Ну як це не буде домашніх справ у людини, яка має власну хату, а поруч ще й присадибну ділянку? З раннього дитинства довелося пізнати непросту селянську справу. Навесні треба город заволочити, засадити його усім необхідним. Прополоти й окучити. Овочі, які складають здоровий сімейний раціон їжі, самі на грядці не ростимуть.

А на подвір’ї подає свої звуки живе господарство, яке також потребує неабиякого догляду. Не мати селянину поросят, курей, не чути гусячого гелготіння буде невірним.

Дружина Любов Іванівна, яка також працювала на «Молодіжному», покинула роботу ще раніше. Її і вдома вистачає, робити не переробити. Ось так і пораються разом з чоловіком поруч.

Петра Григоровича ще викликають на допомогу в окремі сільськогосподарські товариства району. Його кваліфікація енергетика відома багатьом. Наприклад, ТОВ «Агро-Майстер» намагається зараз розширити виробництво, вдосконалити його структуру. А для цього потрібна висока енергонасиченість підприємства. І директору Володимиру Вікторовичу Похвальному важлива думка спеціаліста, його рекомендації. А інколи й конкретна робота. Так що нудьгувати не доводиться.

З деяких пір П.Г.Сангул знайшов для себе інше хобі – виробництво комбікормів у домашніх умовах. Спонукала до цього дороговизна необхідного компоненту вирощування різної живності, її якість. Наприклад, завів собі добових курчат, а для них потрібен так званий стартовий комбікорм. Згодом необхідно застосувати вже іншу насиченість його різними мінеральними добавками. На фініші процесу потрібен ще інший корм. Тут не набігаєшся.

До реалізації задуму Петро Григорович підійшов з властивою йому енергією і водночас продуманістю. Спочатку спорудив крупорушку, на якій можна подрібнити пшеницю, кукурудзу. Для свиней – ячмінь. Потім на аркуші паперу змоделював і побудував пристрій, який всі ці компоненти буде змішувати. А їх немало. Окрім перемеленої дерті потрібно крейди додати, макухи. Навіть олії доливає, щоб суміш була і смачнішою, і поживнішою.

Для більшої переконливості господар зачерпує долонею пригоршню свіжо змеленого комбікорму і відправляє його до рота. Ми з Олегом Чугаєм також повторюємо цей маневр. Смакота!

- З такого комбікорму можна і кашу в печі готувати, - ділимося смаковими відчуттями.

- А ви що думали, - радіє Петро Григорович, задоволений, що гостям сподобалася його продукція.

Отже, домашнє господарство повністю забезпечене кормами. Але їх з кожним днем потрібно виробляти все більше і більше. Сусіди почули про незвичний міні-завод і стали звертатися за допомогою. Вони також не ледарюють, тримають вдома різну живність. Щоб повніше задовольнити потреби земляків, Петро Григорович розробив цілу калькуляцію вартості комбікорму. Зліва – назва того чи іншого компоненту, справа – його ціна. Хочеш – замовляй на будь-який смак і вартість.

Серед останніх ноу-хау сільського умільця – вирощування качок незвичної м’ясної породи. Одна тушка птиці може важити більше 3,5 кілограмів. Це справжні гіганти. Що характерно, під шкірою не так вже й багато жиру, одне лише м’ясо. Коли приходить час забивати птицю, Сангул гукає на підмогу тих же самих сусідів. Общипати пір’я на качці оцінюється в 20 гривень. У період коронавірусного карантину люди засиділися вдома без роботи і зарплати. А тому залюбки беруться за діло та ще й дякують Петру Григоровичу, що створив для них своєрідні робочі місця.

Тушки свіжозабитої птиці доводиться везти аж до сусіднього районного центру Кринички. Саме там живе і працює справжній майстер м’ясного коптіння. Це вам не рідкий дим зі своїми шкідливими хімічними сполуками. На справжньому вишняку мліють окорока й балики, кури і качки. Коли привозить готову продукцію додому – шлейф запахів цієї смакоти стоїть на подвір’ї. Важко сказати, чи доходить він до міста Дніпра. Але звідти негайно приїздять посланці, навіть своєрідна черга утворюється. Ще й претензію можуть висловити: чому так мало наготовлено?

…Ось і знову куриться димок над садибою Сангулів. Набирається жаром сільська піч, яка обігріє сім’ю не лише теплом, а й звичайною людською добротою.

Микола Ткачук, журналіст

48 перегляд0 коментар

Останні пости

Дивитися всі