• Olena Reynat

Дружба, перевірена роками

  • триває між Харківським авіаційним заводом і селом Промінь

На одній з полиць дошнього гаража Петра Михайловича Котика кілька років припадали пилом дві пам’ятних мармурових плити. Він їх виготовив за власний кошт, маючи на меті увіковічнити імена героїв колишньої війни. Але несподівано з’явилися проблемні питання: де саме можна встановлювати ці елементи людської пам’яті, хто має дати дозвіл? І чи взагалі він потрібен?






Згодом депутат сільської ради і водночас громадський активіст села Промінь вирішив за краще передати мармурові вироби до історико-краєзнавчого музею місцевої школи. Чиї ж саме імена вигравійовано на чорному камені?

Наводчик міномету 25-ї гвардійської стрілецької дивізії молодший сержант Артюх Олександр Андрійович під час форсування Дніпра восени 1943 року виявив справжній героїзм. І це лаконічно зафіксували свідки тих подій. У складі передового загону свого полку боєць форсував річку південніше села Військове. Зав’язався запеклий бій за плацдарм, в ході якого відбито шість контратак ворога. Знищено чотири танки і до двох батальйонів фашистської піхоти. Олександр Артюх зі свого міномету знешкодив ще й кулемет ворога, який неабияк заважав просуванню уперед.

А потім протистояння несподівано переросло в рукопашну. І гвардії молодший сержант особисто, один за одним, знищив аж дев’ятьох ворожих нападників! За виявлені стійкість, сміливість, відвагу командування військового підрозділу надіслало по інстанції рапорт на присвоєння хороброму мінометнику звання Героя Радянського Союзу.

Поки ці документи долали свій шлях до Москви, бої за звільнення території правобережної України тривали. З району дислокації поблизу солонянських населених пунктів Жабівка-Францівка частини 25-ї гвардійської стрілецької дивізії почали наступ у напрямку Наталівка-Гегелівка. Біля залізничного насипу 5 листопада 1943 року і відбувся останній бій О.А.Артюха. Його разом з іншими загиблими бійцями поховали в селі Францівка (нині Матросове), а потім перезаховали у братській могилі села Промінь.

Лише 19 березня 1944 року було підписано указ Президії Верховної Ради СРСР щодо присвоєння гвардійському мінометнику високого звання. Сподівалися, що живий герой, знаходиться у бойовому строю. А насправді вийшло так, ніби посмертна нагорода.

Ще одне легендарне ім’я – Тертерьян Антон Петрович. Його обрано почесним громадянином села Промінь невипадково. У роки Другої світової війни звільняв цей населений пункт від фашистських загарбників. Бойовий досвід, влучні постріли командира взводу снайперів неабияк допомогли здолати оборону ворога.

Розповідали, боєць тримав у постійній напрузі гітлерівців, не давав їм і голови підняти з окопів. Особливо пильнував кулеметників, видивлявся у оптичний приціл погони ворожих офіцерів. І коли потрібний об’єкт знаходився – негайно лунав постріл, у ворожій касці з’являлася дірка від кулі. Своєрідний почерк нашого героя. Про це Антон Петрович неодноразово розповідав промінчанам під час незабутніх зустрічей.

Якось місцевий пошуковець військових раритетів Ліновецький Сергій Анатолійович проводив розкопки старих траншей на місці боїв поблизу колишнього села Сигнальне. І несподівано знайшов дві німецьких каски. Кожна з них була помічена у передній частині влучним пострілом.

- Це тільки робота Тертерьяна, його почерк, - одразу ж зробив припущення археолог.

І не помилився.

Саме увіковічнити пам’ять про О.А.Артюра та А.П.Тертерьяна і збирався громадський активіст с.Промінь П.М.Котик. А ще обох героїв колишньої війни поєднує те, що у різний час працювали на відомому Харківському авіаційному заводі. Делегація цього оборонного підприємства неодноразово бувала на солонянський землі. Заводчани здійснили мотопробіг і побували на місці форсування Дніпра у Військовому. Адже саме там здійснив свій подвиг мінометник Артюх. А потім брали участь у спорудженні пам’ятного знаку, присвяченого герою минулої війни. Поле на в’їзді до села Промінь стало носити його ім’я. А ще – центральна вулиця, алея і паркова зона.

На запрошення дирекції заводу делегація учнів середньої школи відвідала з візитом підприємство, провела там цікаву екскурсію по його цехах. Вона відбулася у жовтні 1987 року. Після цього хвилюючі зустрічі проходили кожного року.

Невпинний час по своєму вносив корективи у такі стосунки. Відійшли у вічність снайпер А.П.Тертерьян, заступник голови робітничого комітету підприємства І.Д.Дятлов, який постійно підтримував, розвивав стосунки між колективом авіазаводу і селом Промінь. Але дружба, перевірена роками, живе. Сьогодні її продовжує розвивати депутат Святовасилівської сільської ради П.М.Котик за підтримки директора Промінської НСШ Л.О.Білоуса.

Цього року Харківський авіаційний завод відзначав своє славне 95-річчя. І солонянська делегація знову серед почесних гостей. Нині у її складі учні Святовасилівської та Березнуватівської шкіл, активісти сільської ради на чолі з головою Н.І.Галан. Зустрічати прибулих на прохідну режимного підприємства вийшов заступник генерального директора.

Історія заводу багата авіаційними досягненнями. З ним пов’язані долі багатьох відомих конструкторів – Йосипа Немана, Костянтина Калініна, Петра Грушина, Андрія Туполєва, Сергія Ільюшина, Артема Мікояна, Олександра Яковлєва, Павла Сухого, Олега Антонова. Макети, точні копії літаків, які вони сконструювали, є гордістю вітчизняної авіації. Їх можна побачити у прекрасному заводському музеї. Літаки АН-74 у різних модифікаціях продовжують літати на авіалініях Лівії, Ірану, Єгипту, Лаосу, Туркменії, Казахстану.

Але то все, на жаль, у минулому. Зараз підприємство знаходиться в процесі банкрутства, має великі борги по заробітній платі. Через це вимушено звільнено більше 1,5 тисячі співробітників. Решта працює за неповним робочим тижнем. Спеціалісти підказують: виведення підприємства з банкрутства можливе за умови прийняття закону про списання боргів і формування держоборонзамовлення.

Заводчани з ситуацією не миряться. Налагодили випуск дефіцитних запчастин для літаків, навіть траків для БМП. В квітні на посаду генерального директора було призначено О.Г.Кривоконя. Зі зміною керівництва розпочато реалізацію антикризової програми, затвердженої Державним концерном «Укроборонпром». Розширено співробітництво з компанією «Мотор Січ».

«Ми маємо попередні листи та побажання наших військових про замовлення восьми літаків. Це чотири патрульні для Військо-морської авіації та чотири для Міноборони у вигляді транспортних, - інформує президент Асоціації «Укравіапром» Віктор Попов. – За дорученням Президента прийнято рішення про обов’язкове держоборонзамовлення на Харківському авіаційному заводі».

В даному випадку йдеться про літак АН-74. І це звучить дуже оптимістично. А ще ж можна добудувати два незавершених літаки АН-140 для національного авіаперевізника.

Про все це йшла мова на урочистому зібранні з нагоди 95-ї річниці заводу. Його організували безпосередньо у робочому цеху, де відбувається процес збірки літаків. Підприємство залишається режимним. Пильно вдивляється охорона на новоприбулих, території окремих цехів огороджено високим парканом з рядами електричних дротів. Важко сказати, чи проходить по них зараз струм. Але безпеці приділяється увага.

Вирішив прогулятися величезним збиральним цехом з фотоапаратом в руках. І негайно почув ввічливе від людини в цивільному: «Ви тут часом не заблукали? Допомогти?»

І все ж цікавість гостей було задоволено. Діти з особливим задоволенням залазили у літак, декому навіть пощастило потриматися за справжній штурвал літака. Ця процедура і дорослим сподобалася.

Ознайомилися також на виставочному майданчику із зразками невеличких, але дуже мобільних двомісних літаків. Їх випуск давно освоїв Харківський авіаційний завод на замовлення. І це дуже зацікавило Святовасилівського сілького голову Ніну Галан.

- Ось би такий апарат для нашої громади, - висловила вона припущення. – Можна було б хвору людину терміново до лікарні відправити. Своєрідна санітарна авіація. Та й інші справи знайшлися б. Ех, мрії-мрії…

Під час екскурсії по заводу солонянська делегація прийняла дуже важливе рішення: нинішнього року таки встановити пам’ятні плити з іменами героїв минулої війни. А саму подію приурочити до чергової річниці звільнення села Промінь від фашистських загарбників. Це стане ще одним важливим моментом міцної дружби заводчан і сільських жителів, які знають і не забувають свою історію.


13 переглядів0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі