• Olena Reynat

ЕПОХА МОЦНИХ – СТРОМЕНКО

«Задля нас оце незабаром

почнецця нова ера»

З листа Василя Оникійовича Строменка

Одного осіннього дня 1901 року в Петро-Павлівській церкві села Солоного стали під вінець вчорашня школярка та народний вчитель, а провадив обряд священик, щойно висвячений на це місце. Та мало хто з цих молодих людей міг збагнути, що саме з цього моменту починається відлік нової доби, і не омине їх жоден поштовх колеса історії.


Олекса Моцний мав принаймні двох синів. Один з них, Павло Олексійович, у 1849 році був переведений з юнкерів Ризького драгунського полку з підвищенням до Прапорщика, і у вересні 1856 року його вже в чині поручника перемістили до Переяславського драгунського полку. Другий – унтер-офіцер Данило Олексійович Моцненко служив у Стародубському кірасирському полку, який під такою назвою існував з 1876 по 1801 роки. Згодом Данило Моцненко осів на проживання у Єлисаветграді і став учителювати. 1 жовтня 1838 року йому видали таке Свідоцтво: «Со времени учрежденія в г.Єлисаветградъ Городового училища онъ Моцненко по Высочайшему повеленію утвержденъ был в оном старшимъ учителемъ, и съ 16 Генваря 1832 года по 1е Октября сего 1838 года обращалъ на себя постоянно особенное вниманіе наше какъ за неутомимое и примѣрно-отлічное усердіе его в преподаваніи наук дѣтям нашим, так і внушеніе въ нихъ нравственности, при примѣрномъ его Моцненка добронравномъ поведеніи и неотъемлемыхъ отличныхъ способностей ума, въ удостовереніе чего подписомъ нашимъ свидѣтельствуемъ». Під цим Свідоцтвом підписалися з сотню купців та міщан міста, а засвідчила його Єлісаветградська Військова поліція в особі Війського Поліцеймейстера Химича та Голови Думи і Магістрату підполковника Поппе.

У 1852 році поручник Данило Олексійович Моцненко ще проживав в Олександрійському повіті Херсонської губернії. Мав він двох синів. Перший, Федосій Моцний, він же Сагайдаковський (ймовірно, дружина Данила була з роду Сагайдаковських). Другий, син поручника Микита Моцний, що мав за дружину Анастасію Дмитрівну.

І от 21 грудня 1870 року в родині Єлисаветградського міщанина Федосія Даниловича Моцного (він же Сагайдаковський) і його законної дружини Олександри Іванівни народився син Євген. Хрестили хлопчика в Херсонській єпархії села Мусіївка у Преображенській церкві, але сам він згодом вказував місцем свого народження Олександродар (наразі - Кіровоградська область). У 1875 році в Євгена народився брат Аркадій, який взяв собі прізвище Сагайдаковський і позначав місцем свого народження село Баштине Петрівської волості Херсонської губернії, що в 20 км від Олександродара. Відомо, що Аркадій Федосійович брав участь у Першій світовій війні молодшим писарем 48-го піхотного Одеського Імператора Олександра I полка. Був поранений у 1916 році при битві за Киселеве. Також брати мали декілька сестер.

Коли Євген Моцний підріс, то вирішив піти слідами свого славного діда Данила Моцненка. Невідомо, де він отримав блискучу освіту, адже знав німецьку і французьку мови та інші науки. У Солоне Євген приїхав 18-річним юнаком і став викладати тут у земській школі. Красень вчитель довгенько не зв’язував себе мар’яжними путами, пояснюючи це відповідальністю за молодших сестер, яких треба було виводити в люди після смерті батьків. Та коли сестри таки влаштувалися у житті, Євген зупинив свій вибір на талановитій і допитливій красуні Марії Стром (1882 р.н.), яка належала до передової і патріотичної української родини. Її рідними братами були знамениті Василь Оникійович та Іван Оникійович Строменки, двоюрідний брат - Ярема Якович Строменко, а двоюрідній племінник Олександр Потапович Колодченко, чию долю газета висвітила в травні-квітні 2020 року в статті «У глибинах чортория». Це був осередок солонянських свідомих українців, які відчували свою персональну відповідальність за те, що відбувається навколо, і про них ми ще розповімо у наступних матеріалах. Можна припустити, що спочатку Євген затоваришував зі Строменками, а потім вже в нього зав’язалися стосунки з їх сестрою.

Отже Євген дочекався, поки наречена закінчить школу, і 2 вересня 1901 року в Петро-Павлівській церкві с.Солоного зібралася та сама епохальна компанія. Вінчалися земський учитель Євген Федосійович Моцний (він же Сагайдаковський) та села Солоненького селянська дівчина Марія Оникіївна Стром. Обряд вінчання здійснював сам Прокопій Тимофійович Драгожинський з дияконом Федором Некрасовим. Поручителями (так тоді називалися свідки), виступили з боку нареченого мешканець села Солоненького Максим Гнатович Яцуненко і Михайло Федорович Остапченко з села Леонтіївки. З боку нареченої - запасний рядовий з села Солоненьке Єфрем Матвійович Волощенко і селянин Семен Кузьмич Єременко. Коли 12 грудня 1910 року Євген Федосійович прийде до церкви за випискою з метричної книги про цю подію, то її підпишуть священик Іоан Максимòвич та псаломщик Григорій Паскевич (докладніше про священнослужителів див. статтю «До історії Петро-Павлівського храму Солоного», що виходила в газеті «ВПЕРЕД» у квітні-травні ц.р.).

Молоді швидко побудували собі велику простору домівку і позначили на ній дату - 1901. Знаходилася хата коло греблі, у бік лікарні на вулиці, яку потім назвуть Радянська.

У 1905 році Євген Федосійович брав участь у заворухах пліч-о-пліч зі своїм швагером Василем Оникійовичем, та коли він потрапив за це у тюрму, Строменко намагався вигородити зятя і у листі до Яворницького писав таке: «Мене тілько дуже вражає даремне знущання над зятем: сидить чоловік місяць в тюрьмі і сам не зна за вищо. Решуче ні до чого не касався і рота не роззівляв; врешті благонамереннійший за саме начальство. Мабуть, біда в тім, шо родич мій. Не інакше, як Бергман підвів штуку, шоб мені більше напакостити. 18 год служе в земстві, був примірний учитель, а тепер управа каже, що це до нас не касаєцця, не можем і слова замовити. Я советував батькові і сестрі сходить до Іванова (земського). Він зятя добре знає, може Сандецькому або кому там скаже, щоб даром не держали».

Далі буде.

Ірина КОНОВЕЦЬ-ПОПЛАВСЬКА,

громадський кореспондент,краєзнавець

14 перегляд0 коментар

Останні пости

Дивитися всі

ЕПОХА МОЦНИХ – СТРОМЕНКО

Закінчення. Початок у №№ 25-29 ц.р. Вчені займалися наукою, іноді провадили науково-практичні експедиції. Так 9–13 вересня 1942 року під керівництвом Архангельського науковці Зубенко, Моцний, Мороз

ЕПОХА МОЦНИХ – СТРОМЕНКО

Продовження. Початок у №№ 25-28 ц.р. У вересні 1930 року Василя Михайловича направили до Північно-Кавказького краю секретарем Сальського РК ВЛКСМ, а слідом - в радгосп «Гігант» (це перший зерновий рад

ЕПОХА МОЦНИХ – СТРОМЕНКО

Продовження. Початок у №№ 25-27 ц.р. Водовозенка заарештували 5 вересня 1937 року, а через тиждень він написав записку на ім’я Наркома Внутрішніх справ Лепелевського, в якій «зізнався», що восени 193