• Olena Reynat

ЕПОХА МОЦНИХ – СТРОМЕНКО

Продовження. Початок у №№ 25-26 ц.р.

Моцний Михайло Євгенович народився 27 листопада 1904 року. Він також навчався у Кам’янській чоловічій гімназії. Під час перебування у Романково Михайло познайомився з Ольгою Павлівною Кушнір, 1904 р.н. Її батько був військовим і загинув у 1905 році, за що Імператор нагородив родину будинком, у якому вони і мешкали. Революційні ідеї були Кушнірам не до вподоби, тож молоду сім’ю вони не підтримали.

У віці 20 років Михайло вступив до ВКП(б), а 20 квітня 1925 року у подружжя народилася донька Зòря. Причини, які спонукали молоду родину переїхати на Чернігівщину невідомі. Та часто вони навідувалися у Солоне провідати рідних, і Зòря запам’ятала свого діда Євгена Федосійовича як суворого такого «мачо» і поборника за справедливість.

У 1929 році Михайло вступив до Інституту технічних культур в Чернігові і сім’я переїхала у Глухів, куди був переведений той інститут. Там Михайла обрали секретарем університетської партійної організації, втім навчання він чомусь не завершив, тож мав незакінчену вищу освіту - 3 курси Глухівського сільгоспінституту.

З 1933 році Михайло Моцний працює в політсекторі Обласного Земельного Управління, а з 1935 – інструктором сільгоспвідділу Чернігівського обкому КП(б)У. Завідуючим цього відділу в той час був дехто Водовозенко Федір Опанасович 1898 р.н., уродженець с.Гаврилівка Воронцовського повіту Одеської губернії. На початку 1930-х років Водовозенко працював 1-м секретарем П’ятихатського районного комітету КП(б)У Дніпропетровської області, і через це чоловіки вважали однин одного земляками. Потім у розмовах вони сходилися в думках, що чомусь у керівництво країни призначають людей з інших регіонів: уродженця Росії Павла Постишева (1887-1939) – в ЦК КПУ, а Володимира Тодреса-Селектора (1897-1959), родом з Олександрійського повіту Херсонської губернії – другим секретарем Чернігівського обкому партії.

З 1937 році Михайло Євгенович стає помічником першого секретаря Чернігівського обкому КП(б)У Павла Пилиповича Маркітана (1887 р.н.). Ольга ж працювала лаборантом Чернігівського Бактеріологічного інституту (вона мала середню медичну освіту). Втім це призначення стало для родини фатальним. Справа в тому, що 3 липня 1937 року Сталін надіслав Єжову, регіональному партійному керівництву та представникам НКВС наказ  розпочати загальнодержавну кампанію переслідування проти розкуркулених та злочинців. Від місцевої влади вимагалося у п’ятиденний термін провести всебічну підготовку, і в залежності від ступеня загрози, поділити цільові групи на дві категорії. До першої категорії слід було записати найбільш ворожих куркулів та злочинців (таких мали засудити на смерть та розстріляти), а до другої категорії - менш активних, але ворожих (таких мали депортувати).

8 липня 1937 року з Чернігова до Москви на ім’я товариша Сталіна полетіло шифрування. «Трійка затверджена: перший секретар обкому Маркітан, т.в.о начальника УНКВС Самовський, прокурор Склярський. Розглянуто перелік баз даних по двох районах. Відібрано загалом першої категорії 244, загалом другої категорії 1379. Секретар Чернігівського обкому КП (б)».

Втім, у серпні 1937 року під Маркітаном захитався стілець, і його почали ночами забирати до Чернігівського обласного управління НКВС на допити. Коли вранці водій за ним заїжджав, той наче нічого й не було приступав до роботи, лише сірим і змарнілим від безсонної ночі було його обличчя.

Михайла Моцного заарештували 27 серпня 1937 року і звинуватили в контрреволюційній змові, як учасника контрреволюційної троцькістської організації, що провадить антирадянську роботу. Двокімнатну квартиру Моцних запечатали, а з Ольги Павлівни взяли підписку, що вона не зірве печатку. Наступного дня заарештували і Маркітана, якого відразу перевезли до Києва. Терміново провели засідання Бюро Чернігівського обкому КПУ, на якому Михайла Моцного виключили з партії «як заарештованого органами НКВС». А 29 серпня 1937 року Олексій Дмитрович Михайлов (1902-1938), що недовго виконував після Маркітана обов’язки 1-го секретаря Чернігівського обласного комітету КП(б)У, відзвітувався про арешт Моцного начальнику УНКВД Чернігівської області Корнєву (Капелюс) Марку Борисовичу (1900-1939).

Зрозуміло, що допити Моцного здебільшого представляють собою твори слідчих, сфабриковані за методичкою НКВС. Єдино звертають на себе увагу ті слова Михайла Євгеновича, які складно вигадати і які виявилися пророчими: «Я ріс і виховувався в родині інтелігента - сільського вчителя. Ще в дитинстві я від оточуючих багато чув про національне пригнічення України царським урядом. У перші роки революції … я з співчуттям ставився до українського національного руху. Перебуваючи вже в лавах комсомолу, а потім і партії, я ревно стежив за всіма подіями, що відбуваються в країні, які пов’язані з національною політикою партії, і мені здавалося, що в галузі національного питання політика партії далі розмов не просувається. Свої націоналістичні переконання я намагався підкріпити такими фактами як слабкість українізації Донбасу, передачу керівництва національно-культурним фронтом до рук Кілерога, Ашраф’яна, Сергєєва (завкультпропом Донецького обкому партії), перебування Кубані, населеної переважно українцями, а також інших територій, до складу РРФР. Вбачаючи правильне вирішення цих питань у висуванні на пости українських кадрів, я дійшов висновку, що це питання всіляко розмазується, українські кадри затираються, а національна культура пригнічується, що веде не до свободи, а до залежності України від Радянського Союзу».

Далі буде

Ірина КОНОВЕЦЬ-ПОПЛАВСЬКА,

громадський кореспондент, краєзнавець

22 перегляд0 коментар

Останні пости

Дивитися всі

ЕПОХА МОЦНИХ – СТРОМЕНКО

Закінчення. Початок у №№ 25-29 ц.р. Вчені займалися наукою, іноді провадили науково-практичні експедиції. Так 9–13 вересня 1942 року під керівництвом Архангельського науковці Зубенко, Моцний, Мороз

ЕПОХА МОЦНИХ – СТРОМЕНКО

Продовження. Початок у №№ 25-28 ц.р. У вересні 1930 року Василя Михайловича направили до Північно-Кавказького краю секретарем Сальського РК ВЛКСМ, а слідом - в радгосп «Гігант» (це перший зерновий рад

ЕПОХА МОЦНИХ – СТРОМЕНКО

Продовження. Початок у №№ 25-27 ц.р. Водовозенка заарештували 5 вересня 1937 року, а через тиждень він написав записку на ім’я Наркома Внутрішніх справ Лепелевського, в якій «зізнався», що восени 193