• Olena Reynat

Забутий куточок ріднокраю

Сказати, що до Хижиного ми їдемо дорогою, було б великим перебільшенням. Тут усього один кілометр від центральної садиби колишнього колгоспу імені Енгельса. Але під колесами автомашини знову відчувається лише напрямок: ями, шматки щебеню, глибока колія.


Відсутність у цьому степовому краї нормального проїзду є однією з головних проблем життя людей. І з такою думкою погоджується супутниця – Наталія Василівна Персенко. Вона коротко розповідає свою історію.

Колишня голова Наталівської сільської ради після укрупнення органів місцевого самоврядування тимчасово залишилася без роботи. Проте гуляти не довелося. Невдовзі їй запропонували посаду вже у Святовасилівській сільраді. Тільки чим туди добиратися? Звичайно, що власним авто. Але глибокі вибоїни на шляху кожного дня псували не лише настрій, а й нерви. Ходова частина автомашини просто не витримувала наруги над нею. Один ремонт, інший. Вже й чоловік Микола Антонович скоса поглядає. Мовляв, чи варто бити авто по бездоріжжю, невідкладних турбот і вдома вистачає. А подружжя Персенків обробляють свої земельні паї, розвивають на селі фермерство. Довелося погодитися з цими доводами.