КАСОВИЙ АПАРАТ – МІРИЛО ЧЕСНОСТІ


Прочитавши в газеті «ВПЕРЕД» від 26 грудня допис Миколи Ткачука «Без касових апаратів – ні кроку руш?», вирішила висловити, власну думку, оскільки маю освіту товарознавця продовольчих товарів, а після розпаду СРСР була однією із перших підприємців.

Дуже вірно підмічено у статті, щодо накладення на підприємців усіляких шрафів. Ми, перші підприємці, теж пережили той час, коли були непомірні і нерозумні вимоги, штрафи, що навіть лячно згадувати... Все нове має багато помилок і недоліків. Я співчуваю підприємцям, які займаються саме промисловими товарами, однак вважаю, що рішення уряду дуже вірне і вчасне. Поясню.

В нашій країні усі, від чиновників до підприємців – власників великого, середнього та малого бізнесу, приховують свої доходи... То як же буде поповнюватися бюджет нашої держави? Хіба нам, громадянам, не образливо за таку якість обслуговування? Чи можна все, що ми купуємо, підрахувати і перевірити навмання, чи вірно все пораховано? Ми платимо як нерозумні, просто так віддаючи гроші без чека, де має бути вказана вага, ціна і кінцевий результат. Тому касові апарати повинні бути в усіх магазинах та маленьких крамничках. Більшість підприємців їх не мають та й терези стоять так, як краще прдавцеві. А чи помічали ви, як деякі продавці завжди поспішають нас облуговувати, як вони багато говорять, не даючи оговтатися, та розібратися з покупкою. І не встигли ви закупитися, як виявилося, що вас обдурили.

Я не хочу образити усіх підприємців, але більшість із них не перевіряють чесніть своїх продавців, певно що їм це вигідно... От чому ще раз наголошую: касові апарати необхідні! Це захистить у першу чергу покупця. Додам, що в інших країнах, до прикладу в Італії, навіть на ринку, не залежно від того, що продають, овочі, рибу, м’ясо чи щось інше, завжди є маленький касовий апарат. У місті, де б ви не купували продукти, ці апарати є. А а у нас купа магазинчиків їх не мають.

Мені боляче згадувати один випадок, та, все ж, розповім. Колись давно хорошу жінку Марію Іванівну Бабенко було засуджено і відправлено за грати, тільки за те, що в пакетиках з лавровим листям, яке вона продавала, було виявлено недовагу у кілька грамів (листя розфасовувалося із мішка у звичайні саморобні, скручені з учнівського зошита, трикутнички). Таке порушення виявив Народний Контроль. Все селище тоді було шоковане. І до сьогодні живуть її діти, які пам’ятають, що довелося пережити, і яка хвора мама повернулася із в’язниці... А на сьогодні немає ніякого по-справжньому народного контролю. У деяких продавців замість совісті в голові – одна нажива, тому треба розуміти, що уряд ухвалив вірне рішення.

У контексті всього сказаного маю і такі думки: чому за багато років війни, ми не бачимо людей, які би вийшли на вулиці з вимогою до агресора зупинити кровопролиття на нашій землі, з транспорантами «Донбас – наша земля!», «Крим – це Ураїна!» Хай би цей спротив побачили усі країни світу і допомогли нам. Однак люди виходять із протестами, вимагаючі тільки те, що їм потрібно особисто, те що їм принесе… збиток.

Світлана ФЕНЮК, с-ще Солоне



20 перегляд0 коментар

Останні пости

Дивитися всі