Коли гірчить солодкий мед


З блокнота слідчого міліції

На початку 70-х наш район захлеснула справжня хвиля злочинів. Це були переважно крадіжки товарів з магазинів споживкооперації, майна і продукції колгоспних ферм, комор. Такі випадки ставалися регулярно, і чомусь завжди в ніч з суботи на неділю. Вийти на слід зловмисників ніяк не вдавалося.

Ось лише коротка хроніка подій. Поночі до птахоферми в селі Микільське №2, яка належала колгоспу імені Суворова, вдерлися четверо невідомих. Сторожа застали зненацька, той явно не очікував небажаних гостей. Йому навіть руки не зав’язали, а порекомендували тримати язик за зубами і допомогти ловити та вантажити живих курей у мішки. На кузов автомашини ГАЗ-52 здійняли і ящики із зібраними яйцями, пересипаними тирсою.

Дідок був хитренький, все намагався непомітно розгледіти номер автомашини. Але знаки злодії завбачливо обмотали ганчірками. Їхні портрети зі слів сторожа також не дали можливості з’ясувати особи невідомих.

Чи не подібна історія сталася і на птахофермі колгоспу імені Горького, що в с.Орлове. Там нічні гості діяли більш рішуче, із застосуванням зброї. Пострілом з рушниці вбили сторожову собаку, а потім пошкодили ще й ліхтар на стовпі. Охоронця замкнули у сторожці, той практично нічого й не бачив.

Продавець магазину повсякденного попиту в селі Новотернуватівка сліди нічних гастролерів помітила лише вранці, коли прийшла на роботу. Зазирнула до приміщенні, вхід до якого разом з одвірками було вирвано зі стіни тросом автомашини. А там порожньо.

- Ви ж тільки подивіться, немає магазину… - зойкнула продавець до своїх односельчан.

Всі полиці з найменшим крамом чи продуктами порожні. У підсобному приміщенні стояли ящики з горілкою, вином, лежали купи мішків з цукром, борошном, макаронними виробами. Все вивантажено під чисту. На плечиках висіли светри, костюми, плаття. І це зникло у невідомому напрямку. А ще гори посуду, груди ложок, виделок. Навіть чавунна плита для печі.

Наша слідча група вивчала можливість використання у нічний час транспорту, який належить колгоспам, підприємствам району. Перевірили усі автогаражі, наявність техніки на місцях стоянки під час скоєння злочинів. Схилялися до думки, що ГАЗ-52 задіяний з Дніпропетровська. Про це свідчили і нові протектори на скатах, які в колгоспах не завжди побачиш. Але перевернути усе місто в пошуках виглядало справою нереальною.

Надійшла осінь. А разом з нею цікаве повідомлення від колег. На одному із заводів відомча охорона затримала «несуна», який намагався пронести за територію дорогостоячий вимірювальний пристрій. Це був житель села Промінь Солонянського району. Під час обшуку в його кімнаті гуртожитку знайшли немало викрадених заводських ключів, всякого реманенту. Оперативників зацікавили і три банки меду, рулон невикористаної доріжки на підлогу. На нашу думку, серйозна зачіпка. Справа в тому, що на початку літа у Проміні пограбували комору місцевого колгоспу «Жовтнева революція». Разом з іншими речами винесли бідон свіжого меду, рулон доріжки…

Взяли молодого «несуна» в оперативну розробку, почали проводити допит. І досить швидко дізналися про імена інших поплічників. Це були два рідних брати з села Письмечеве, які мали в Дніпропетровську житло у приватному секторі. Усі разом працювали на одному заводі. А водій проживав у Лоц-Кам’янському, споруджував собі будинок. Ось виявляється кому знадобилася металева плита для печі! Її й було знайдено під час обшуку.

З’ясувалося й інше. Водій упродовж тижня бував часто у відрядженні. А на вихідні залишав автомашину вдома, мотивуючи тим, що не встигав вчасно повернутися з поїздки до гаража. Таким чином транспортом наша четвірка була забезпечена.

Разом з інспектором карного розшуку Пироженком Віктором Петровичем, водієм Морозенком Юрієм Сергійовичем за присутності пойнятих почали проводити обшуки. Чого тільки не понаходили у грабіжників. Практично всі речі з наших описів. Але на очі потрапила й невідома номенклатура товарів. Наприклад, кілька дорогостоячих ондатрових шапок, вовняні светри, модні на той час балоневі плащі. Звідки?

Підняли оперативні дані реєстрації злочинів по області. І ось він, пункт: пограбовано великий магазин промислових товарів у Поповій Баловці. Запросили звідти продавців, які привезли із собою ще й накладні. Звірили по них товар – сходиться, але не вистачає більшої частини. А грабіжники затято мовчать, ніби води у рот понабирали.

Довелося застосувати різні хитрощі оперативного дізнання. І брати проязичилися своїм співкамерникам, що на домашньому подвір’ї існує ще й таємне сховище, про яке нікому не повідомили. Інформація була дуже цінною. Те сховище, яке вже припорошив перший сніг, ми знайшли - звичайна глибока стічна яма! В ній було змонтовано металеві стелажі, на яких і зберігалися баули з краденим. А ще кілька мішків з цукром, які набрали вологи і збільшилися в розмірі. Ці речові докази довелося діставати з великими труднощами. Проте ми були раді, що розкрили і свої 16 справ крадіжок, і ще й допомогли це зробити колегам із сусіднього району.

Після викриття злочинної групи крадіжки в районі негайно припинилися. А мені все згадується отой молодий житель з села Промінь, який планував на дурницю поласувати смачним солодким медом. Тепер він гірчитиме йому на все життя.

Анатолій ХРИСТУЛЕНКО,

ветеран Солонянського райвідділу внутрішніх справ



6 перегляд0 коментар

Останні пости

Дивитися всі