• Olena Reynat

Кримський гамбіт історії

В новітньому устрої України неординарним моментом стала збройна агресія сусідньої Російської Федерації по захопленню території Кримського півострова. Її названо коротким юридичним терміном – анексія. Згодом, ніби у продовження, вже бойові дії розгорнулися на Донбасі. Між ними, безумовно, існує зв’язок.


Тисячоліттями обживали Крим кіммерійці, скіфи, таври, готи, Римська імперія, А ще тюркський, хазарський каганати, Монгольська Золота Орда, Кримське ханство, Османська імперія. Зводили у прибережній зоні Понта Аксінського (Чорного моря) свої прекрасні міста і містечка греки. І ніхто з їхніх нащадків не має своїх претензій до цієї території. Але несподівано знайшлися «хазяї», які безапеляційно озвучили тезис – «Крим – наш!»

Значимий український слід на півострові з’явився після закінчення Другої світової війни. Свою відпустку новообраний керівник колишньої країни Микита Хрущов запланував провести на державній дачі саме в Криму. Проте виявив бажання побачити не лише кипариси і пахучі зарослі самшиту на узбережжі, а й ознайомитися з материковою частиною. Побачене просто шокувало. На календарі кінець 1953 року. Країна поступово відновлювалася після кривавої війни з фашизмом. А тут - безлюдний край. Випалений сонцем глинозем, солончаки, відсутність питної води. По руїнах стародавніх улусів бігають зграї голодних, здичавілих собак. Кримські татари вміли дати лад на цій території. Але ж їх депортовано.


Обабіч степових доріг розкидані кістяки обгорілих машин, танків, гармат. Навіть прибрати залишки війни було нікому. Населення Криму на той час складало менше 700 тисяч чоловік (в 2014 році – 2,4 мільйона). Повна відсутність не лише промисловості, а й сільського господарства. На увесь півострів працює усього три хлібних магазини, 18 м’ясопродуктових і вісім молочних. Лише у двох точках можна придбати тканину, у дев’яти місцях купити взуття.


Про що міг думати керівник держави у такий момент? Скоріше за все про порятунок Кримської області, якій у складі РРФСР загрожував повний занепад. І це питання було згодом обговорено на найвищому державному рівні. В прийнятому Указі основними аргументами передачі території були «спільність економіки, територіальна близькість, тісні економічні і культурні зв’язки між Кримською областю та Українською РСР». І це не був подарунок Хрущова, як помилково намагаються трактувати колишні події російські пропагандисти. Крим Україні передавав Г.Маленков, указ про передачу підписали К.Ворошилов і М.Пєгов. Чомусь замовчується, що місяцем раніше зі складу України до складу РРФСР було передано Таганрог із землями, які за площею дорівнюють території Криму.


Перед керівництвом УРСР було поставлене завдання у найкоротший час «перетворити Крим у квітучий сад» для відпочинку трудящих країни. Всі роботи на півострові проводилися за рахунок республіканського бюджету. В тому числі і будівництво Північно-Кримського каналу. І поставлене завдання було успішно виконано. Крим став загальносоюзною здравницею, міжнародним центром туризму і відпочинку.

Починаючи від Красноперекопська у бік Євпаторії, Сак довелося колись подорожувати степовим Кримом. Струменіла по каналах дніпрова вода, фрегати щедро поливали землю, яка перетворилася на плодородний грунт і давала добрі врожаї. На пагорбах паслися великі отари овець. Одним словом, буяло життя.

І ось тепер, після розвалу колишнього Союзу, утворення в результаті нових самостійних держав, Росія зазіхнула на цей ласий для неї кусень землі. Подобається їй, бачте, і Ластівчине гніздо, і Бахчисарайський палац колишніх кримських ханів, Масандра, краєвиди Ай-Петрі та Ай-Тодору.

Короткий історичний екскурс. Мова у ньому піде про анексію фашистською Німеччиною Судетського краю, який належав Чехословаччині. Формальними підставами такого кроку стала наявність німецького населення в регіоні. Територію було захоплено без опору упродовж десяти днів – з 1 по 10 жовтня 1938 року. А потім негайно проведено референдум про приєднання області до складу Німеччини. І вже звучать на сторінках місцевих газет бравурні лозунги: «Судети – наші!» Швидка і успішна анексія створила враження легкої перемоги й спонукала Адольфа Гітлера продовжити наступ на країни Центральної Європи. Чим він закінчився – знаємо.

Вам це ніщо не нагадує? Схожість Судетського і Кримського сценаріїв подій? Як один з одного списано! Фашистські учасники спецоперації отримали медалі з надписом «Один народ, одна держава, один вождь». У «зелених чоловічків» без розпізнавальних знаків він був іншим – «За повернення Криму».

Звичайно, Росія здійснила міжнародний злочин, порушила базові принципи міжнародного права та європейського устрою, спровокувала найбільшу з часів Другої світової війни безпекову кризу в Європі. І це визнає світова спільнота. Та чи все зробили державні структури України, аби подібного не допустити?

Кримський загарбницький гамбіт із застосуванням армії сусідньої держави став для українців цілковитою несподіванкою. А чим займалася у той час розвідка і контррозвідка, служба безпеки? Проґавили вторгнення «зелених чоловічків», броньованої техніки без пізнавальних знаків? Чи дано належну оцінку діям на той час керівників держави?

Кинув своїх підлеглих разом із бойовими кораблями адмірал флоту, зрадив військовій присязі. А де ж були інші командири, які повинні б керуватися статутом караульної служби? До порушників правил поведінки, невідомих озброєних осіб є цілком зрозуміла поведінка: «Стій! Стрілятиму!»

Лише за один український підрозділ не соромно – розвідроту 25-ї повітряно-десантної бригади, у якій служили наші земляки. Це солонянець Собильський Віктор і Потуремець Віталій з Аполлонівки. Під час планових навчань на гірському плато поблизу селища Перевальне, десантники опинилися в оточенні російських військових. Швидко зайняли оборону. Розчохлили усю наявну зброю, відкрили цинки з боєкомплектом. Командир Микола Палас наказав готуватися до бою. І це стало великою несподіванкою для загарбників.

На найвищому рівні у росіян вирішувалася така проблема із неподатливими десантниками. В результаті агресори дали згоду випустити колону розвідників із зброєю, прапором повітряно-десантних військ через Чонгарський перешийок. Ось би так і всі українські військові виконували свій службовий обов’язок!

Микола ТКАЧУК, журналіст


0 перегляд0 коментар

Останні пости

Дивитися всі

ЕПОХА МОЦНИХ – СТРОМЕНКО

Закінчення. Початок у №№ 25-29 ц.р. Вчені займалися наукою, іноді провадили науково-практичні експедиції. Так 9–13 вересня 1942 року під керівництвом Архангельського науковці Зубенко, Моцний, Мороз

ЕПОХА МОЦНИХ – СТРОМЕНКО

Продовження. Початок у №№ 25-28 ц.р. У вересні 1930 року Василя Михайловича направили до Північно-Кавказького краю секретарем Сальського РК ВЛКСМ, а слідом - в радгосп «Гігант» (це перший зерновий рад

ЕПОХА МОЦНИХ – СТРОМЕНКО

Продовження. Початок у №№ 25-27 ц.р. Водовозенка заарештували 5 вересня 1937 року, а через тиждень він написав записку на ім’я Наркома Внутрішніх справ Лепелевського, в якій «зізнався», що восени 193