• Olena Reynat

Лабіринти людської пам’яті

Людська пам’ять…Загадкова, не досліджена у повній мірі спеціалістами. Вміє здивувати, засмутити чи принести радість кожній людині.

Поринаю у лабіринт своєї пам’яті і згадую далекий 1988 рік, коли вперше поїхала у дитячий оздоровчий табір «Орльонок» працювати загоновою вожатою. Поїхала і закохалася. Закохалася у тінисту на той час алею, що веде до моря. У пляж, саме море, у безкрайнє небо над головою. Закохалася в роботу. Ігри, конкурси, загальнотабірні заходи, пісні у загонових альтанках. Нові знайомства, нові друзі, новий досвід…

З нетерпінням очікувала кожне наступне літо, щоб знову повернутися туди, де у шаленому ритмі літніх днів вирувало своє неповторне життя.

Ось пам’ять повертає у такий далекий і водночас близький 2001 рік. Знову червень, і знову ми в дорозі. Шлях знайомий до дрібниць, адже знову веде він і дітей, і педагогічний колектив до улюбленого табору. Ми під’їжджаємо до воріт, виходимо з автобусів, крокуємо до першого корпусу, де нам на зустріч виходить жінка…

Приваблива, ясні очі, щира посмішка, висока зачіска, ошатно вдягнена. Простягає руку, вітається. «Мене звати Валентина Абрамівна» - сказала вона, пильно дивлячись мені у очі. Я відповіла: «Будемо працювати разом». «Життя покаже», - відповіла ця незнайома мені жінка. Такою була моя перша зустріч з директором табору Валентиною Абрамівною Малаховою.


І життя показало. 19 років з року в рік, тільки но приходило літо, я вирушала до «Орльонка», знаючи, що мене там зустріне людина, з якою можна приязно поговорити, розповісти про зміни у своєму житті. І їй не буде байдуже.

Та все це було трохи згодом. Наші відносини з Валентиною Абрамівною будувалися довгих 19 років. За цей час зрозуміла, чому вона так вболівала за табір. Просто любила свою роботу і любила працювати. Ії знали на всій Арабатській стрілці, адже трудова кар’єра Валентини Абрамівни не була обмежена тільки нашим табором. З 1990 року по 1998 рік працювала на базі відпочинку «Острава» на керівній посаді. І потім, після невеличкої перерви, прийшла працювати вже до нашого табору. Про все це дізнавалася поступово. І поступово ми з Валентиною Абрамівною ставали друзями, вчилися довіряти і розуміти одна одну. А спочатку було всього: у чомусь недовіра, у чомусь непорозуміння, у чомусь кардинально різні погляди на одні речі чи ситуації.

Валентина Абрамівна була вимогливою насамперед до себе, своєї роботи. І, відповідно, вимагала від інших подібної самовідданої праці. За той час, що вона працювала, табір змінювався на очах. Кожного року щось новеньке: висаджені квіти, саджанці дерев, чистий пісок, завезений на пляж, веселкові дитячі каруселі.

Минулого року, коли карантин вніс свої корективи у оздоровчий процес, ми все ж таки сподівалися, що табір буде працювати. На початку червня командою старших вихователів змін поїхали підготувати табір до роботи. І це була остання зустріч з Валентиною Абрамівною.

Пам’ятаю той день, 8 серпня, як сьогодні. Пролунав дзвінок, який повідомив: Валентини Абрамівни більше немає з нами. Пригадується біль, смуток, гіркоту з приводу такої новини...

9 серпня кожного року з педагогами ми везли дітей на відпочинок на 5 зміну. А ось торік їхала до Генічеська, до улюбленого табору, щоб востаннє побачитися і попрощатися з чудовою жінкою, мудрим керівником, людиною, в серці якої колись зародилася і назавжди оселилася любов до нашого «Орльонка».

Валентина Абрамівна виховала двох синів, безмежно любила своїх онуків. І дітям своїм прищепила любов до табору. Адже упродовж усіх цих років працювали вони пліч-о-пліч. А Даша, донька старшого сина Валентини Абрамівни, нині студентка Львівського національного університету ім.І.Франка, захотіла піти бабусиним шляхом і обрала відповідну професію.

Вже минув рік, як немає з нами Валентини Абрамівни. Та я впевнена, що кожна людина, яка знала її, завжди пам’ятатиме доброту, лагідність, щирість та мудрість цієї дивовижної жінки. А у таборі завжди про неї нагадуватимуть трояндові алеї, заплетені кліматіси, петунії біля корпусів та молоді саджанці беріз.

Наталія КОЗЛОВА, громадський кореспондент

63 перегляд0 коментар

Останні пости

Дивитися всі