• Olena Reynat

Майстри шоферських доріг

Цю подію, як і багато інших свят, вперше почали відзначати ще за часів колишньої радянської країни. Правда, на той момент урочистість називалося трішки інакше. І все ж буде справедливим вважати: воно в першу чергу стосується водіїв особистого і службового транспорту, тих, хто займається ремонтом та обслуговуванням техніки. А ще дорожників, які прокладають нові шляхи, ремонтують вже існуючі.

Анатолій Олександрович Бабенко ствердно хитає головою, погоджується. Ще б йому та й не знати цієї історії. Усе трудове життя віддав шоферській справі. Після закінчення школи дістав направлення від райвійськкомату на курси кранівників у стінах місцевого ДТСААФ. Йшла підготовка військових спеціалістів до армійської служби. І треба сказати, ці навички незабаром дуже знадобилися.


Під час військових навчань «Дніпро» поблизу території нинішньої Чорнобильської зони допомагав обладнувати в землі капоніри для танків, іншої техніки. А потім, разом з іншими водіями автомобільного батальйону, виконував різноманітні завдання по допомозі народному господарству. Споруджував рисові чеки в Криму поблизу Джанкою, возив зерно на неосяжних просторах Казахстану. Було це у Кустанайській області. А ось на Київщині в селі Чапаївка Таращанського району зустрів навіть свою майбутню дружину Ольгу Олександрівну. Сільський хлопець і світу побачив тільки дякуючи шоферському керму.

В рідному селищі возив відповідальних керівників Солонянського райвиконкому. А 32 роки трудового стажу віддані роботі у міжколгоспній шляхово-будівельній організації. Разом з іншими хлопцями виборювали перехідне Почесне знамено партійних, радянських і профспілкових органів, залишили по собі немало відповідальних об’єктів, які служать людям і понині.

А.О.Бабенко працював бригадиром водіїв у підрозділі виконроба Василя Шандиби і майстра Василя Кашпуренка. Поруч возили щебінь, асфальт Валуй Василь, Прокудін Іван, Лобач Олександр, Натикан Микола, Литвиненко Володимир, Строменко Юрій, Кліценко Анатолій, Полохач Вадим, Шурман Анатолій, Філіпов Дмитро. По різному склалися долі цих людей. Дехто вже закінчив свій життєвий шлях. Тільки у пам’яті вони залишаються такими ж молодими, енергійними, завжди готовими виконати будь-яке завдання керівництва організації. І до них подумки часто звертається Анатолій Олександрович.

Нещодавно зайшов у гості сусіда Микола Межевський. Щиро привітався з молодшим колегою. Як не дивно, і живуть майже поруч, а доводиться бачитися рідко. Бо той працює на відповідальній роботі – перевозить вантажі «Нової пошти». Справа дуже відповідальна, вимагає порядності, чіткості. І це також людина, для якої відбудеться професійне свято автомобіліста.

На Солонянщині немало справжніх майстрів шоферських доріг, які і по сьогодні уміло тримають в руках кермо автомашини. Серед таких Роман Яцук з Іверського. Воїн-афганець пройшов суворими дорогами випробувань за часів тієї служби. Але не забув про почуття братерства, лікоть друга. Сьогодні він волонтер, разом з іншими небайдужими людьми допомагає нинішнім українським воякам переносити труднощі армійського життя-буття. Використовує для цього і власну автомашину, й пальне.

Веселу вдачу має Олег Чепець, який працював водієм шкільного автобусу. Коли над селами почали лунати слова пісні «Пливе кача…» ніби реквієм по душах загиблих земляків у зоні АТО, завжди пунктуально супроводжував ці траурні процесії з людьми, які приїхали розділити горе інших.


16 переглядів0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі