• Olena Reynat

Надійні захисники природи

ретельно оберігають степові угіддя Солонянщини

Стереотип мисливця, який обвішаний не лише патронташем зі зброєю, а ще й застреленою дичиною, давно відійшов у минуле. Сьогодні це людина, яка в першу чергу дбає про рідну природу свого краю, її багатство і різноманітність. В пріоритеті тут зовсім не влучний постріл по качці, зайцю чи дикому кабану. Вже сама зустріч з представниками фауни приносить величезне задоволення, радість. Один знайомий мисливець якось казав: «Качку я й на базарі куплю чи кілограм свинини для сім’ї. А ось походити з друзями свіжим повітрям, поспілкуватись. То велике діло».


Саме про це ведемо розмову з виконуючим обов’язки голови Солонянської організації УТМР Віталієм Шатько та головним бухгалтером Марією Охріменко. Зустріч відбувається у день святкування 100-річчя Українського товариства мисливців і рибалок. Залу засідань заповнюють активісти мисливської справи, які прибули на урочисте зібрання.

Вікова історія створення та діяльності на Солонянщині товариства мисливців і рибалок покрита сивою давниною. Окремі її рядки до цих пір залишаються маловідомими. І про це розмірковують нинішні керівники. Причина тут зрозуміла. Нашою територією прокотилася Друга світова війна. Перед наступаючим ворогом було вивезено за невідомими адресами всі архівні документи. У тому числі і районної спілки. Не виключена можливість, що папери просто спалили, аби ті не дісталися ворогу, розповідає Віталій Владиславович.