НАСТУПАЄМО НА СТАРІ ГРАБЛІ? (ч.2)

До подібної думки спонукає зміст так званої дорожньої карти процесу децентралізації. Ось про що йдеться у методичних рекомендаціях. Територія нового району повинна бути компактною і нерозривною. Чисельність населення не менше 150 тисяч. Адміністративним центром району повинно бути місто з населенням не менше 50 тисяч. А у випадках, якщо таких міст в районі декілька, то адмінцентром стає таке, у якому проживає більше людей. Територія доступності для району визначається в 60 кілометрів. Тобто, від самого віддаленого села відстань до адмінцентру не може бути більшою, аніж 60 кілометрів.

Розумієте, що це означає? Селище Солоне у складі місцевої територіальної громади ще можуть приєднати до нового укрупненого району в Дніпрі. А до кого приріжуть населені пункти Олександропільської сільської ради? Яке місце відведуть селам Новомар’ївка, Чернігівка, Авдотівка, Томаківка у складі Святовасилівської ОТГ? Про віддалену Іверську громаду і мови не йтиме. Або Нікополь, або ж Кривий Ріг.

Відстань від Новопокровки до межі міста Дніпра приблизно 60 кілометрів. Але поки доїдеш до Підгороднього – вона стане критичною і вступить у протиріччя із зазначеними методичними рекомендаціями. Ще далі знаходяться Павлівка, Котлярівка, Малинове.

Виходить, що будуть наш рідний Солонянський край різати, краяти на шматки тільки задля успішного функціонування самої влади. Чи не надто дорогу ціну буде заплачено для реалізації таких незрозумілих, сумнівних планів? Хто подумав про людей, чи буде їм краще від подібних новацій?

З приводу такого повороту децентралізації цікавою є думка відомого політолога Руслана Бортніка: «Нам говорили, що така необхідність назріла у зв’язку з тим, що були сформовані нові ОТГ і потрібні нові органи влади в самих ОТГ. Але ця причина не пояснює, для чого по-новому нарізати райони. По такій логіці, райони повністю треба ліквідувати. Тобто, ключовий фактор – вони намагалися нарізати, щоб були і створені ОТГ, і вільні території в кожному районі. Другий фактор – був страшний лобізм. На місцях вже скрізь легенди ходять, як «полосували» ці карти. Як місцеві еліти сиділи і рахували, куди який кар’єр відійде, який лісочок, яке підприємство, чи збережеться бізнес в конкретному районі, чи буде поділений на різні. Вони сиділи біля короваю і різали його. Місцеві еліти ставили перед собою завдання створення власних, підконтрольних їм районів. Тобто, в результаті реформи, яку було б вірно назвати «адміністративно-феодальним секвестром», тобто урізанням, відбудеться виключно створення феодальних вотчин», - пояснює Бортнік.

Звичайно, рішення кабміну ще має затвердити Верховна Рада. Але хто сумнівається, що таке станеться? «Слуги народу» голосують у своєму турборежимі і нерідко мало задумуються, чому саме так, а не по іншому натискають кнопки. І якими будуть наслідки прийнятих рішень?

Що ж тепер очікувати нашим людям? Скоріше за все, може зникнути саме поняття «Гордість твоя, Солонянщино!» Це коли говоримо про кращих трударів рідного краю, славних хліборобів, представників багатьох інших професій, які його прославляли і прославляють. Але є й буденні, більш прозаїчніші моменти, що стосуватимуться багатьох.

В ході колишніх укрупнень територій втрачено дуже багато. З карти району позникали цілі села – Дніпро-Михайлівка, Чувилине, Вишневе, Тарасівка, Садовод, по кілька хаток залишилося у Розстанні, Чернігівці, Барвінку, Хижиному… Порожніми зіницями вікон дивляться на світ напівзруйновані хатки у тих селах, які визнано неперспективними. Хтось же придумав такий термін! І не втямив собі: там, де людина пускає коріння до землі, там і повинна бути перспектива.

Коли в селі закривається школа, бо на центральній садибі є краща, середня, а зараз кажемо базова, коли призупиняє роботу ферма через те, що корів вивезли на м’ясо чи перевели до сусіднього тваринницького комплексу, коли як не було телефонного зв’язку, радіо, так його і немає – це означає крах. Без роботи, без газу взимку, вуличного освітлення, без свіжого хліба, бо крамниця на замку, автобусного сполучення люди вважають себе кинутими, відрізаними від надбань цивілізації і зовнішнього світу. Ось що несе децентралізація, або укрупнення.

На Солонянщині люди звикли робити усе спільно. Обжнивки, так гуляти усім районом, чествувати передовиків і про себе не забути. Проводи зими – весело палахкотять багаття, несуть радість до сердець в очікуванні наступної весни. Фестиваль народної творчості – лунають пісні з кожного куточка району. І футбольні змагання проходять загальні на увесь район, і урочисті проводи в армію робимо спільно. А коли треба – делегуємо представників Солонянщини на обласні заходи. Тепер цього що, не буде?

«Новатори» хочуть змінити структуру влади на місцях. У найближчому майбутньому не буде виконавчої служби – районних держадміністрацій. Їх замінять на префектури. Це будуть такі собі намісники президента країни, які на місцях спостерігатимуть, чи вірно і вчасно виконуються його розпорядження, укази. Можливо вирішуватимуть якісь спірні питання територіального устрою. Якщо на це буде дано повноваження.

Що ж, таке реформування можна здійснити одним розчерком пера. А як бути із законодавчою гілкою місцевої влади – районними радами? Вони ж обиралися народом, жителями того чи іншого регіону на визначений термін. Яким чином їх тепер ліквідувати?

На Солонянщині депутатами районної ради затверджено немало реально діючих соціальних програм, які стосуються багатьох аспектів життєдіяльності людей. Чи фінансуватимуться вони належним чином, приміром, наступного року? Чи погодяться об’єднані територіальні громади взяти на себе такі функції? Вони вже зараз жалібно причитають: немає грошей. Що ж буде умовно завтра? Як бачимо, запитань більше, аніж відповідей.

Зараз в районі одночасно працюють три ОТГ і дев’ять сільських рад. Об’єднання територій ще не так давно вважалося справою добровільною, доцільність якої вирішували люди на своїх сходках. Ось кілька прикладів. Двічі збиралися жителі Сурсько-Михайлівки, щоб визначитися із таким питанням. Вірніше, їх до цього підштовхувала влада, сподіваючись на позитивний для себе результат. І кожного разу була рішуча відмова. Розумні люди, навчені попереднім життєвим досвідом, не побачили для себе позитивних перспектив у будь-якому об’єднанні. І про це вони заявили дуже чітко.

Анкетування жителів населених пунктів організував виконком Башмачанської сільської ради. Результат відомий і прогнозований: знову рішуче «Ні!»

Не бажають змінювати існуючий територіальний устрів і мешканці Микільської сільської ради. Вони вважають себе самодостатньою громадою, яка здатна вирішувати власноруч усі наболілі питання.

Але гра в демократію закінчується. Тепер все відбуватиметься примусово, на забаганку існуючої влади. Розроблено навіть цілий робочий план, кого і куди приєднуватимуть. Про яке народовладдя може йти мова?

І наостанок, знову про наших людей, рідних земляків. Чи вдасться у найближчому майбутньому реалізувати своє право просто жити на цій землі? Працювати, отримуючи гідну зарплатню, ростити дітей і онуків, вирішувати проблеми, великі й малі. Знати, хто і де в нашій державі у цьому може допомогти? Як каже народна мудрість, що було – бачили, що буде – побачимо.

Микола ТКАЧУК, відповідальний редактор


6 перегляд0 коментар

Останні пости

Дивитися всі