• Olena Reynat

Нащо той клад, коли в родині лад

Живий музей Микити Коржа на зимівнику козака Олександра Пластуна з першого дня існування працює над проєктом «Велика родина», об’єднуючи всіх дідовими заповітами, бабусиною ласкою, батьківськими турботами за Божим Словом. Увесь листопад ми присвятили пам’яті нашого славного засновника села. Разом прочитали «Спомини про Микиту Леонтійовича Коржа» Олекси Стороженка у Facebook, проводили екскурсії музеєм, козак-квести, майстер-класи, а також вивозили виставки «Даруємо іскру Божої любові», де багато розповідали про життя наших предків, традиції, які вони запровадили. Основні з них: молитися перед початком справи, дякувати по завершенню Богу, дотримуватися Божих заповідей, шанувати старших, допомагати від щирої душі, приймати гостей, трудитися постійно і вчитися до останніх днів залишатися людиною.

А ось на спомин про Олександра Павловича Пластуна відвідали з молитвою сільський цвинтар. Тут кандидат філологічних наук, доцент, учений, літературознавець Дуб Костянтин Семенович прочитав вірш «З пам’ятним словом»:



Олександр дитинно-ніжним пішов в інші світи.

Такий ласкавий, лагідний, осонцений, привітний

О, Господи, за прекрасне ним створене, прости!

Він за добро, невтомне працелюбство, сам собі підзвітний.

Квітку любив, оберігав бджолу, кожну комаху,

Традиції козацькі беріг – їх свято шанував.

Проте був вірний водночас і Мономаху:

Скарби душі своєї щедро людям дарував.

Натура мрійна, в романтичних пориваннях,

Рука невтомна в добротворчому пориві,

Усе життя прожив у світлих сподіваннях,

А кінь його літав, аж вітер застрявав у гриві.

На все усім дарується долею пора,

Кому вже як Велична буде Воля –

Один ковток води для радості зіп’є з Дніпра,

Другому, що допався, мало, мабуть, й моря,

А він краплині росяній був рад,

Світом милувався, працею вквітчаним,

Виростити міг яблуко, грушу, виноград,

І правдолюбом був, трудівником незрівняним.

Весела усмішка, жар, сонцесяйне слово

Козацьким духом наповнений ущерть,

Тобі за все вклонилось небо веселково,

Любов твоя перемагає навіть смерть.

Отак ти і стоїш на видноколі степу,

Підгір’я бовваніє в тебе на виду –

Ти не піддався смертному одру і крепу.

Твого коня тобі за поводу веду,

Ще мить – і ти помчиш наперегони з вітром

Ковильним степом давно прожитих днів...

Тільки ж чому, чому набіглу сльозу витер,

Без посмішки привітної, чом посмутнів?.

Після благодійного обіду всі разом висадили молоденькі саджанці дубків від гостя К.С.Дуба, вшановуючи пам’ять наших предків. Хай ростуть на радість людям і на пам’ять про славні справи запорожців. Дуже вдячні всім за підтримку, за участь у Великій родині Микити Леонтійовича Коржа. Бо хто в садибі Олександра Пластуна побував, той нам навіки рідним став!


41 перегляд0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі