На перехресті думок

Закон про всеукраїнський референдум прийнято

Короткі нотатки до теми, яка розглядатиметься. Референдуми в новітній історії України відігравали важливу роль. Навіть наша незалежність здобула формальне закріплення саме завдяки такому волевиявленню. А потім, упродовж майже 30 років, цей інструмент залучали ще кілька разів: один на загальнонаціональному рівні, і кілька разів – на регіональному.

У політичному житті солонянців, як, мабуть, і всіх українців, найбільш пам’ятним був референдум 1991 року, коли треба було відповісти на єдине питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» І тоді 90,3% населення країни з числа учасників проголосували «За».


У 2000 році президент Леонід Кучма теж вдався до інструменту прямої демократії. Громадянам поставили чотири питання: про обмеження депутатської недоторканості, установлення додаткових підстав для розпуску президентом Верховної Ради, зменшення кількості народних депутатів з 450 до 300, формування двопалатного Парламенту. На всі з них виборці дали ствердну відповідь. Проте зміни до законодавства чомусь так і не внесли.

Нинішній президент обіцяв людям, що всі важливі зміни устрою держави буде запроваджено лише через референдум. Зокрема, можливість купівлі і продажу землі, яка була на той час дуже актуальною. Але ж для цього необхідно прийняти сам закон про його проведення, бо раніше існувала лише норма Конституції.

На вимогу Міжнародного валютного фонду, який спочатку пообіцяв уряду кредит в розмірі 12 мільярдів доларів, а потім не дотримав даного слова, земельний закон таки «продавили» через парламент у ніч на 31 березня. Для цього, на думку влади, не знадобилося всенародне обговорення. Хоча елементарне опитування людей показало: дві третини населення країни не підтримує ідею продажу землі.


І все ж нарешті подія сталася. Верховна Рада ухвалила Закон України «Про народовладдя через всеукраїнський референдум». «За» проголосувало 255 народних депутатів. За словами першого заступника голови парламенту Руслана Стефанчука, відтепер Україна отримала новий легітимний інструмент ухвалення політичних рішень, який посилить вплив народу на рішення влади. «Хочу привітати громадян з доленосною подією, яка відбулася в стінах парламенту. Нарешті відновлено дію статті 5 Конституції України. Механізм законопроєкту №3612 пройшов ідеальною траєкторією: починаючи з утворення робочої групи, реєстрації цього проєкту закону, проведення всіх необхідних експертиз. І сьогодні його підтримали народні депутати», - зазначив він.

Чиновник подякував усім, хто долучився до розробки цього законопроєкту, а також народним депутата, які, не дивлячись на тиск, усе ж взяли на себе відповідальність відродити право громадян України брати участь у вирішенні важливих для держави питань.

«Створювати завжди складніше, ніж руйнувати. Водночас залишаються питання: а чи не здається дивним, що ті, хто під час розгляду в залі засідань питання запровадження ринку землі несамовито скандував «Ре-фе-рен-дум!», сьогодні проголосували проти закону про референдум?! Ось така вона політика по-українськи. Лише фракція політичної партії «Слуга народу», депутатська група «Довіра» і кілька позафракційних депутатів дали можливість громадянам України отримати право на референдум і брати участь в управління державою. Робіть висновки», - зауважив Руслан Стефанчук.

Водночас політик зазначив, що це лише перший із цілої низки законопроєктів про народовладдя. «Вже незабаром ми почнемо обговорювати інші законопроєкти: щодо місцевого референдуму, електронних петицій, можливості відкликання обраних народом суб’єктів влади і права законодавчої ініціативи громадян, а також запровадження народовладдя і в інших сферах. Зокрема – судової влади. Це й суд присяжних, і мирові судді, і колективні позови. Запрошую всіх зацікавлених долучатися до розвитку питань народовладдя та прямої демократії. Давайте будемо спілкуватися, тому що лише в дискусії народжується істина», - наголосив перший заступник голови парламенту.

Проте, в ефірі телеканалів, соціальних мережах звучать й інші думки відомих політиків, юристів, експертів, які дуже різняться своєю полярністю. А опозиція однозначно розкритикувала прийнятий документ.

«Цей законопроєкт не має права на життя. Це референдум з дуже розмитими формулюваннями, ним пропонуватимуть виносити на загальнонаціональне обговорення питання без участі Верховної Ради», - сказав один з лідерів партії «Голос» Сергій Рахманін.

В «Європейській солідарності» вважають закон про народовладдя небезпечним через норми, які дозволяють дистанційно голосувати (пункт про електронне голосування). А в Опозиційній платформі «За життя» переконані в недолугості закону, який взагалі не буде працювати.

В «Батьківщині» прийшли до висновку, що метою закону є відтермінування на роки будь-яких плебісцитів. Також фракції Юлії Тимошенко не до душі посилення ролі Центвиборчкому, якому надаються повноваження по розробці процедури всенародного опитування. Там вважають, що ці функції потрібно було закріпити за Верховною Радою. При цьому сама Тимошенко вже наступного дня заявила, що ініціює проведення референдуму одразу по п’яти питаннях.

У зв’язку з цим солонянських виборців буде корисним ознайомити з деякими положеннями документу, що його прийняв парламент. Референдум можна проводити лише один раз на рік, і що на ньому може бути лише одне питання. І на це питання треба дати відповідь чітко – «так» або «ні». Також волевиявлення не можна призначати і проводити у разі введення в Україні або в окремих її місцевостях воєнного чи надзвичайного стану.

Щоб провести його за народною ініціативою, потрібно зібрати три мільйони підписів громадян з двох третин територіальних одиниць України (щонайменше по 100 тисяч підписів у кожній). Що стосується змін до Конституції та зміни території, то в першому випадку референдум призначає президент, у другому – Верховна Рада.

Водночас предметом референдуму не можуть бути питання, що суперечать положенням Конституції України, загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права, закріпленим насамперед Загальною декларацією прав людини, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, протоколами до неї, спрямовані на ліквідацію незалежності України, порушення державного суверенітету і її територіальної цілісності, створення загроз національній безпеці, розпалювання міжетичної, расової, релігійної ворожнечі, щодо законопроєктів з питань податків, бюджету, амністії, віднесені Конституцією України і законами до відання органів правопорядку, прокуратури чи суду.

Разом з тим на референдумі можна скасувати будь-яку реформу – земельну, антикорупційну, медичну, освітню, а також прийняти рішення про зниження цін чи тарифів, винести питання про невиплату кредитів МВФ… «Все залежатиме від фантазії того чи іншого популіста. Більшість таких рішень неможливо буде виконати, але люди голосуватимуть за це і вимагатимуть виконання цих рішень», - вважає політолог Дмитро Сінченко. Але з ним можна і не погодитися. З яких це пір бажання людей жити, а не виживати, у нормальній державі з нормальними, адекватними законами, і не з такими, що несуть лише негатив, занепад її громадян, вважається популізмом?

У випадку позитивного голосування на референдумі з питання відміни окремих положень закону, його ще називають «народне вето», результат стає безповоротним і парламент вже не може приймати новий закон з таким формулюванням упродовж трьох років.

І ще про таке. Буде невірним думати, що після прийняття закону референдум можна вже розпочинати умовно завтра. Треба спочатку внести зміни до Конституції, в якій буде передбачено «народну ініціативу». Після чого необхідно прийняти закон про порядок такої ініціативи. А його поки що немає навіть у чорновому варіанті. Творці закону передбачили один рік на внесення змін до Конституції. Ось чому референдум за «народною ініціативою» можна буде оголошувати не раніше 1 січня 2022 року.

Знайомий фермер від збудження, хвилювання аж потирає руки: «Треба скоріше проводити референдум по землі, її ні в якому разі не можна виставляти на продаж. Прийнятий раніше закон слід найперше відмінити». Доведеться розчарувати землероба. Це все відбуватиметься не так швидко. А умовний ринок землі, якого не було раніше, і тепер немає, запрацює вже з 1 липня цього року. Землю почнуть купляти, продавати, переоформлювати. І думка людей тут мало кого цікавитиме.

Можна буде консультуватися з народом в стилі минулорічного президентського опиту. Наприклад, чи легалізувати в країні зброю, проституцію або канібіс (наркотики)? Але таких референдумів, скоріше за все, не буде. Вони надто вартісні, витрати складуть більше 2 мільярдів гривень. Водночас ця процедура прописана у прийнятому законі.

Для консультативного опиту чи референдуму в режимі народного вето повинна зібратися ініціативна група спільників і команда супротивника того чи іншого питання. Група спільників заявляє себе суб’єктом референдуму і починає збір необхідної кількості підписів. Після чого президент повинен оголосити референдум за народною ініціативою.

Паралельно із збором підписів йде агітація «за» і «проти». Обидва боки повинні відкрити грошові фонди і здійснювати прозоре фінансування кампанії.

Далі може виникнути суттєвий ризик у доведенні справи до логічного кінця. Після всіх пройдених етапів і витрачених державою грошей на друкування бюлетенів, зарплат співробітникам комісій, затія ініціаторів референдуму може виявитися марною. Таке станеться у випадку, якщо проголосує менше 50% виборців. Достатньо високий бар’єр автори закону залишили через фактичний стан війни, в якому находиться країна, і виклики в сфері безпеки.

Наявність багатьох стримуючих механізмів в законі про Всеукраїнський референдум стане досить складним інструментом для використання його політиками з точки зору маніпуляцій. З іншого боку, відома фраза про «народ, який буде формувати задачі для влади» також може залишитися обіцянкою. Через високу вартість процесу і складність проведення цікавитися думкою громадян на референдумах будуть, скоріше за все, не дуже часто.

Микола ТКАЧУК, відповідальний редактор,

член НСЖУ

1 перегляд0 коментар

Останні пости

Дивитися всі