• Olena Reynat

На чому тримається Надія?

Зиму Надія Яківна недолюблює. Чекає щороку з нетерпінням весну, якій знову готується простягнути свої працьовиті руки. Ось чому живе солонянка від весни до весни постійним неспокоєм.


На обличчі землі є певна ділянка чорнозему, на якій 77-річна жінка вирощує все, що потім з’являється на столі упродовж кожного дня. Ось тому і підганяє цю пору року. Земля-годувальниця чекає її рук. На те чекання прийде час, і Надія Яківна відгукнеться. Завжди у «бойовій» готовності її вірні «друзі» - граблі, лопата, сапа. Тільки пригріє сонечко - і вона на велосипеді дасть повний «газ», відновить свої сліди, які проляжуть у широкий степ, де розпочне знову вливати в себе нові, свіжі сили і здоров’я.

Інколи від сусідів і знайомих чує настирливе: «Та вам, Надіє Яківно, мабуть, вже не під силу копошитися на тому городі?» На це запитання непосидюча пенсіонерка сучасної доби дає таку відповідь: «Як без городу? Це ж справжнє диво! В мене з нього в асортименті не лише овочі. Це і свіже повітря, помірне фізичне навантаження, сонячні вітаміни, хороший настрій і задоволення. Город - це мої справді стадіон і лікарня. А мій вік - це не вік для споглядання і роздумів. Бездіяльність - це ж наш найбільший ворог здоров’я. От і сідаю на велосипед, ніби роблю вихід у відкрите море. Тому і раджу усім, хто на заслуженому відпочинку, працювати та працювати».

Що ж, саме цим Надія Яківна демонструє свою істинну суть і неповторність, стверджує думку про те, що в неї є майбутнє. В її словах, в її діяннях точно щось життєдайне існує. З цим погодився б і давньогрецький політичний діяч Марк Ціцерон, який стверджував: «Нічого не слід остерігатися в старості, як лінивства і безділля».

Бажання розповісти про Надію Яківну надокучало цілий рік. Що ж стримувало? Стримувало її прохання: «Не пишіть про мене, бо як напишете - тоді зовсім «заклюють».

Та, як бачите, не втримався, але прізвище утаємничив. Хоча впевнений, дехто впізнає цю жінку і її прізвище промовить.

Зберігає пам’ять і таке. Одного разу ще до виходу на пенсію, виборюючи справедливість, вона пішла в «атаку» на високопосадовців. Після цього до Надії Яківни підійшов один з її однодумців і сказав: «Ви маленька, але така мужня і смілива жінка». Така оцінка була для неї справжньою нагородою. За що? За справедливість, якої нам інколи не вистачає у повсякденному житті.

На запропонованому фото, щоб ви знали, зовсім не Надія Яківна. Але така сама жінка, її віку, яка не боїться згинати спину на своєму улюбленому городі, знаходячи від того втіху і душевний спокій.


21 перегляд0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі