• Olena Reynat

Невиліковна біль

В ці осінні дні люди згадують тему геноциду єврейського народу. Телебачення, радіо багато говорять про страшну трагедію Бабиного Яру, де фашистами було закатованого тисячі людей. А моє серце кричить і хоче розповісти про інші страшні події, які мало хто згадує і не висвітлює. Ніби й не було подібного жахіття в нашому Солонянському районі. Невже відсутня інформація в архівних документах, музеї?

Піде у вічність старше покоління і ніхто не згадає про те, що я вам розповім. Народилася одразу після війни, багато чого пам’ятаю. І скалічених чоловіків, що повернулися з війни, і недоїдання. Мого однолітка Вітю Попова, який водив свого сліпого батька за руку. Той горів у підбитому танкові, через це втратив зір.


Дорослі і діти докладали всіх зусиль, аби відновити країну, зруйновану фашистами. Були оптимістами, вірили в краще, терпляче чекали грошей, які отримували тільки наприкінці року. Спільно, гуртом відбудовували хати, ходили один до одного в гості. Були дружні і бадьорі. Бо жах на ймення війна проти людства скінчився.

Та пам’ять чипко тримається. Особливо в дитячій голові. Хочу, аби знали всі, що були в Солоному не тільки німці. Ще страшнішими виглядали запроданці-поліцаї із своїх місцевих односельчан. Чомусь про них не говорять, ніби цього явища і не було. А таки було… І їхня жорстокість - страшніша від німців.

Серед них запам’яталася одна тварюка, бо людиною й назвати неможливо - Волощенко Павло. Рідні брати воювали з фашистами на фронті, а він записався у поліцаї. Його боялися, ненавиділи, та зціпивши зуби мовчали. Отримав нелюд наказ від німців зібрати усіх дітей єврейської національності по всьому Солонянському району і знищити. І дотепер болить серце, коли згадую розповідь мами. у якої при цьому текли сльози. У нас у Солоному жила вчителька Рузина Віра Григорівна, а в неї був хлопчик, народжений від єврея. Мама говорила, що то було не дитя, а ніби писанка. Такий вже гарний був малюк. Забрав, вирвав у матері дитину поліцай, щоб забити.

Багато хто в Солоному знає Удовицьку Світлану. У її мами була донечка Сонечка, яку поліцай теж знищив. Діток було багато, звозили з усіх сіл. Хлопчик років 10 із Башмачки тільки плакав