Не очима читати, а серцем

Вся радість прагне продовження. У цьому переконуюся не вперше. Спочатку на території атлетичного клубу «Граніт», у Солоному, з’явився козарлюга-велетень, тіло якого наповнене неймовірною силою. Це два роки тому звичайного травневого дня своє вміння малювати продемонструвала юна солонянка Ніколь Фадєєва.

«Якщо цей Козак і даруватиме людям радість, то це добре. Але, сподіваюся, що згодом поруч з ним з’явиться ще щось дуже важливе. Кажу це без сумніву», - мовила тоді по закінченню малювання передбачлива Ніколь.

Так воно і сталося. Цього літа не втримав і розгорнув переді мною душу після чергового тренування в залі «Граніт» Владислав Макаренко таким запитанням: «Чи можна поруч козака написати вислів: «Майбутнє України в тверезому і здоровому суспільстві?»

Саме той вусань і впорядкована територія привернули увагу і підказали хлопчині місце, де можна було б написати ті слова, які ніби хмаринка щодня пропливали над його головою.

Ту «хмаринку» довелося негайно зупинити і опустити на землю не задля якогось піару, а задля того, щоб карантинний сюрприз запропонував перехожим вкрай необхідне: «Почни з себе!»

Через кілька днів разом з Владиславом завітали до клубу і його друзі Олександр Таран, Настя Перевозчикова, Олександр Риков разом з молодим вчителем образотворчого мистецтва Новік Дар’єю Сергіївною, яких об’єднала щира любов до України. Хоча, звичайно, у кожного з них була своя чітка лінія принципів.

Розуміли, що втілити в життя цей задум буде нелегко. Але на диво, вони нічого ні в кого не просили. Було й таке: зробили, а потім перероблювали. Це був яскравий приклад терпеливості і наполегливості. Дружна команда не відступила перед певними труднощами і набрала необхідні переможні бали. Разом з ними в команді я теж відчував себе єдиним цілим з ненькою-Україною, яка на 29-му році державної Незалежності має реальну небезпеку втратити її. Тому цей вислів на цегляній стіні - це не лише заклик до ведення здорового способу життя, а й до необхідності відстоювати права на свободу, мати свою незалежну державу. Ось чому цей малюнок гріє душу, пробуджує думку і серце.

На жаль, в момент його малювання від декого з перехожих лунали слова: «цими буквами шлунок не наповниш», «навіщо така показуха?...». Що на це можна відповісти? Є ще серед нас опустошені, злі душі. Але вірю, що прийде час, і вони ці слова крилатого вислову прочитають не очима, а серцем. А територія «Граніту» стане справжньою зоною впливовості, зоною пробудження. Червоний цвіт калини, схожий на червоне світло, вже сьогодні висвітлює актуальну вимогу на стіні.

Не вдаємося до подробиць розповісти про тих, кого ви бачите на знімку, про те, хто з них більше чи менше зробив, не будемо їм вішати медалі. Скажемо про інше: подібними діями ми будемо лише посилювати опір агресору. Усім би нам такої позиції і активності. Ось чому ця команда варта великої поваги, бо кожен у ній має українську душу, чітко бачить українську правду і беззастережно є прихильником незалежної України.

Григорій ПЕТРЕНКО, громадський кореспондент



21 перегляд0 коментар