Один у полі - не воїн

Залишитися людині сиротою, наодинці із собою у цілому світі… Погодьтеся, справа не з приємних. Дорослі люди завжди шукають товариства, спілкування. А що вже тоді говорити про дітей, які нерідко потрапляють в обставини самотності. І в першу чергу - душевні. Коли немає рідних, або вони рідним чомусь не потрібні. Коли відсутня реальна сім’я.

Ось і сьогодні в дитячому відділенні Солонянської лікарні перебувають 15 дітей, позбавлених батьківського піклування. Їхній вік - 3,4,6,10,14,15 років. Вони з різних сімей, переважно соціально проблемних. І ці малюки не знають, що з ними буде далі. Але вони не здаються. Намагаються бути корисними. Допомагають в лікарні сестричкам, санітаркам. Співробітники лікарні як можуть огортають малюків увагою та турботою. Але цього замало. Діти є діти. Вони хочуть іграшок, бажають смаколиків, морозива, цукерок. Діти чужими не бувають… Потрібна допомога.

Коли малеча не має батьків і йде у доросле життя, перед нею виникає дуже багато проблем. І завдання кожної громади – допомогти цій дитині робити вже дорослі кроки. Вони дорослішають рано. Нашим медичним закладом здійснюються заходи по утриманню діточок. Але можливості дуже обмежені. Тим більше, що лікарня не пристосована для тривалого утримування здорових дітей.

Хоча, «здоров’я – це повне фізичне, психічне та соціальне благополуччя, а не тільки відсутність хвороб» (за ВООЗ). Тож проблеми зі здоров’ям все таки є. До 1 жовтня 2020 року Солонянська селищна рада повинна добудувати соціальний будинок для 10 дітей громади. Але ж це ще мінімум 2 місяці, і не всі діти туди потраплять. Радість і відчуття турботи хочеться мати щодня!

Маємо прохання до солонянців, членів громади та всіх небайдужих до підтримки цих діточок. Запевняємо, що вони будуть дуже вдячні, достатньо подивитися у їхні очі. Це ж діти. А вони потрапили до лікарні фізично ослабленими та з психологічними травмами. Для «порятунку» та реабілітації такого малюка вкрай важливе повноцінне харчування, і розвиток. Адже завдяки правильному підходу до лікування дитячих травм, ми віримо, що зможемо виростити гідне майбутнє покоління.

Геннадій КУЧЕРЕНКО,директор Солонянської

районної лікарні