• Olena Reynat

Партнер і помічник

Писати газетні матеріали – справа не така вже й проста. Особливо, коли мова заходить про вибір теми. Без допомоги читачів тут просто не обійтися. І дуже добре, якщо ці порадники є.

Про себе скажу так: подібної проблеми вже давно не відчуваєш. Бо поруч знаходяться немало активних читачів газети «Вперед», які нові теми підказують, скрупульозно перечитують опубліковані матеріали і дають їм свою неупереджену, об’єктивну оцінку. А це дуже важливо.


Мельник Олег Анатолійович – один з таких. Він добрий помічник, порадник, партнер у журналістській справі. І ці якості вже перевірені роками.

Потоваришували, коли той працював ще керуючим Солонянського відділення Ощадного банку. Допоміг швидко відкрити кредитну лінію для реалізації планів з торгівлі оргтехнікою, комп’ютерами, надання послуг ксерокопіювання. Водночас всі клієнти нашого Центру бухгалтерського сервісу «Ліра», а це сільгоспвиробники, приватні підприємці, стали обслуговуватися саме в Ощадбанку. Бо умови тут були дуже зручними, довірливими.

Зі свого боку допомагав партнерам у заправці картриджів для принтерів і копірувальної техніки, якої було немало в банку. Робилося це завжди оперативно, по першому дзвінку.

Коли вдалося повернутися до журналістської справи, з Олегом Анатолійовичем разом розробили немало цікавих тем. Ось хоча б про Косберга Семена Арієвича. Якщо імена Ціолковського, Кондратюка, Корольова, Янгеля в освоєнні космічного простору відомі багатьом, то прізвище цього талановитого конструктора довгий час трималося в секреті. Бо саме він є винахідником третьої ступені ракети «Восток», без якої політ Гагаріна в космос був би просто неможливим. Через 30 секунд польоту космонавт несподівано радісно, у захопленні вигукнув на увесь світ прямим текстом, без необхідного шифрування: «Косберг спрацював!» Чим поставив американців, які прослуховували ефір, у своєрідний ступор: про який саме механізм ракети тут йде мова? Звичайно, що після повернення на землю Гагарін отримав зауваження. Але…

Працювати над таким матеріалом було одне задоволення. І читачі газети «Вперед» мали можливість дізнатися про невідомі сторінки історії освоєння космосу.

Разом з О.А.Мельником розбирали текст популярної пісні про Сахалін. З’ясовували, де саме знаходиться протока Лаперуза, і що таке Якиманка? Виявляється, це просто народна назва одного з районів Москви, про який згадав поет Михайло Танич. А потім досліджували розташування островів Ітуруп, Шикотан, Кунашир. Згодом про них було також згадано в одній з газетних публікацій.

Під час відпустки Олег Анатолійович якось відвідав Львів, де навчався свого часу в університеті. Коли повертався додому – на вокзалі їхній поїзд почав тягнути старенький ретро-паровозик з трубою. Над пероном стояв справжній дим з котлів старої машини, біля якої чаклували кремезні машиністи з розкішними вусами. Вони ніби уособлювали минулу епоху. І це викликало цілковите захоплення усіх пасажирів.

Паровоз довіз пасажирів недалеко, до Підзамча. Його потім замінив вже сучасний електровоз. Але ця історія була описана на сторінках газети «Вперед» разом зі знімком. І викликала підвищений інтерес солонянських читачів.

Коли О.А.Мельник працював керівником Центру надання адміністративних послуг, він і сам готував газетні матеріали про розширення цієї сфери діяльності. Одними з перших в колишньому Солонянському районі, завдяки його старанням, було створено ЦНАПи в Іверському, Олександрополі, Новопокровці. Привільному, Святовасилівці. Ці публікації були дуже актуальними, адже йшлося в них про надання важливих і необхідних послуг сільським жителям за місцем їхнього проживання.

В користуванні Олега Анатолійовича був нібито старенький на вигляд сканер. Але тим не менш апарат працював безвідмовно, фіксував фотокопії дуже високої якості. Багато знімків, які вдалося перезняти, а це переважно старі, історичні фото, вийшло таким чином розмістити на сторінках газети.

Останнім часом О.А.Мельник вів пошук зниклого без вісти у катівнях НКВС свого діда Івана Тимофійовича. Наполегливість дала результат, було знайдено архівну справу. Журналістський матеріал на тему непростих людських доль, повернення імен з полону небуття незабаром побачить світ в нашій газеті.

А тепер розповім історію, про яку навіть редакційні колеги не знають. Щоб було цікавіше читати газету «Вперед», ми домовилися з Олегом Мельником про таке. Він загадує незвичні слова, які треба розмістити в текстах публікацій. А потім робиться спроба їх швидко знайти, розпізнати. Навіть час фіксували. До цього згодом долучив інших друзів, сусідів по житловому будинку, які майже всі, з цією метою, передплатили газету «Вперед». Пригадую, були колись слова «буркун», «кабарга», «хом’як». Їх було дуже непросто замаскувати в тексті. Або слова іншомовного походження. Одне з таких розмістив навіть в оголошенні. Все одно знайшли, було весело.

Микола ТКАЧУК,

відповідальний редактор, член НСЖУ

26 перегляд0 коментар