• Olena Reynat

Повернення з полону небуття

Початок у № 39 від 2 жовтня ц.р.

Сталін підписав директиву ЦК ВПК (б) про проведення процесів над шкідниками у сільському господарстві. Видобування слідчими необхідних зізнань полегшувалося тим, що було офіційно дозволено застосування фізичного впливу до підозрюваних у ворожих діях. А в своїй телеграмі назвав засоби фізичного впливу як «припустимий і правильний метод». Леплевський завжди просив центр ще й збільшити йому «ліміти» на покарання.

Ось за таких обставин і було заарештовано Івана Тимофійовича Мельника, який працював завгоспом місцевого колгоспу Ілліча, а потім на різних роботах. Підстави – контрреволюційна агітація, спрямована на підрив і дескридитацію заходів, що проводить радянська влада. А це вже ознаки злочину, передбачені статтями 54-10 ч.1 і 54-6 Кримінального Кодексу УРСР. Постанову про початок попереднього слідства завізував начальник райвідділу НКВС молодший лейтенант Держбезпеки Зислін, а районний прокурор Янов того ж дня видав ордер на арешт.








«Будучи на волі може сховатися від суду і слідства, а також зашкодити ходу слідства, захід обмеження – утримання під вартою в Одеській тюрмі», - написав в іншій постанові молодший лейтенант Держбезпеки. Чим саме міг зашкодити слідству колгоспник – велика таємниця, розкрити яку дуже непросто. А ось в стінах тюрми на підозрюваного можна здійснити психологічний тиск. І він обов’язково робився з метою схилити навіть невинну людину до швидкого зізнання в усіх запропонованих слідством «злочинах».

В ті роки арештованих співробітники НКВС перевозили спеціальними автомашинами, які через свій колір дістали у народі назву «чорний ворон», а ще простіше – «воронок». У великих містах цей автозак нерідко було закамуфльовано під будку з надписом «Хліб». Це щоб зайвий раз не тривожити населення великим розмахом репресій, які кривавим котком котилися по країні. Співробітники органів у шкіряних куртках з наганом у кобурі чи просто у військовій формі з синіми петлицями і околишами на кашкеті, викликали у людей цілком зрозумілий острах.

Ось й Івана Тимофійовича забрали саме такою автомашиною після арешту. Далі слід його загубився. Жодної тобі вісточки для рідних і близьких.

Хто саме з жителів села с.Полтавка інформував органи про нібито неблагонадійність Мельника – з матеріалів справи невідомо. Можна хіба що здогадуватися. Якщо, приміром, уважно вчитатися в протокол допиту колгоспника Степановського Л.В.

- Що вам відомо про контрреволюційну діяльність Мельника?

- Я працював трактористом і не раз звертався до завгоспа. Зрозумів його вороже ставлення до тракторного парку колгоспу. Мельник намагався зірвати його роботу, несвоєчасно доставляв пальне, а також їжу трактористам, чим викликав незадоволеність останніх до правління колгоспу. Був випадок, коли у присутності трактористів Кицного Івана, Фортуни Олександра казав: «Раніше тракторів, комбайнів не було, а люди з хлібом були. А зараз вони в колгоспі зібралися і голодують». Я думаю, що цим закликав до зміни влади.

Бачте, як просто будувалися звинувачення у слідчого. Ще на самому початку ведення справи він вже переконаний у контрреволюційній діяльності свого піддослідного. А потім на допиті спонукав ймовірних свідків давати компрометуючі відомості.

Ось свідчення іншого колгоспника - Колесніченка В.М. Всі запитання ніби під копірку написані. І той звинувачує свого односельчанина:

- За весь час роботи завгоспом проявляв себе як ворожа особа, налаштована проти всіх заходів, що їх проводить партія і уряд. Був відповідальним за ремонт техніки, але вона зберігалася на бригаді просто неба. Вже по закінченні сезону виходила з ладу. Був випадок, коли заявляв на бригаді: «З тих пір, як почалася колективізація, існує на селі голодовка. Радянська влада увесь хліб з колгоспів забирає, а самі колгоспники пухнуть з голоду».

І ще один колгоспник Борщ О.Ф. показує на завгоспа: контрреволюціонер. Мабуть не розуміли люди до кінця, що їхня слабкодухість ставала причиною великої біди, яка котилася країною. Невже і їх допитували з пристрастю? Скоріше за все, просто залякали.

Надуманість всіх звинувачень очевидна. Хіба що за відсутність дощу з неба не дорікають колгоспному завгоспу налякані односельчани. Переживають, аби і їх особисто не зробили ворогами народу. Але слідчих НКВС на той момент дуже цікавили не колгоспні справи піддослідного, це був лише привід для арешту. Провідною була тема шпигунства на користь Польщі. І такий слід вдалося знайти в селі Ольшаниця Ляховецького району Вінницької області, де І.Т.Мельник народився і проживав до переселення у південну область країни.

Далі буде.

Микола ТКАЧУК, журналіст


14 переглядів0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі