• Olena Reynat

Постукалася в двері… війна

Цю велику біду українцям принесла агресія Росії

Повторення

історії?

Сьогодні, коли редакція газети «ВПЕРЕД» знайшла можливість відновлення друку нашого суспільно-політичного тижневика Солонянщини в умовах воєнного становища, у пам’яті з калейдоскопічною швидкістю ще раз прокручуються події останнього часу. Просто не вірилося, що у двері нашої миролюбної країни може постукатися широкомасштабна війна. Для цього, здається, не існувало жодних реальних підстав. Хоча певна тривога й наростала через неадекватну поведінку войовничих сусідів зі сходу. Але…


Ранок 24 лютого ніби розділив життя наших людей на дві частини - «до» і «після». Ракетні пуски з території Росії та колись дружньої нам Білорусії по аеродромах, інших об’єктах інфраструктури Збройних сил України показали: мир закінчився. Згодом в дію включилася ворожа авіація з нанесенням ракетно-бомбових ударів по великих містах, житлових будинках громадян. На пам’ять одразу ж приходять слова відомої пісні, яка стосувалася подій далекого 1941 року – «Київ бомбили…»

Аналогія з колишньою історією не покидає думок. Ніби злий демон війни вирвався на волю і тепер намагається знову розпочати справу, яку засудив увесь цивілізований світ ще під час Нюрнбергського процесу над німецько-фашистськими загарбниками та ідеями й діяннями третього рейху. Вона називається злочином перед людством. Зараз, як бачимо, лише назва агресора змінилася. І таким світова спільнота називає Росію. Це просто дивує.

Останнім часом вдалося переглянути немало хронікальних кадрів з історії Другої світової війни. Тоді фашисти напали на Радянський Союз о 4-й годині ранку потужними ударами танкових механізованих клинів Гудеріана, Клейста. Подібний план «бліцкригу» затвердило і злочинне керівництво Російської Федерації. Слідом за знову ж таки ранковим бомбардуванням потяглися через кордон незалежної держави довгі колони техніки: танки, БТР, самохідні гармати, артилерія різних калібрів, вантажні автомашини з боєприпасами, бензовози, мотопіхота на чолі з так званими елітними підрозділами російської армії. Тільки несподівано з’ясувалося, що танки, інша військова техніка дуже добре горить від влучних пострілів мужніх українських воїнів. Навіть літаки, гелікоптери в небі. А відлік втрат живої сили противника з самого початку бойових дій пішов на тисячі!

Перший день

війни

Та повернемося до того трагічного ранку. Неспокійний сон жителів Солоного перервало ревіння літаків у небі над Дніпром. Скоріше за все, вони екстрено здійнялися з бетонних смуг аеродрому, аби не потрапити під можливе бомбардування ворога. Здається, що півнеба на сході осяяне світлом. Але то не пожежа. Просто в селищі Братському працюють і освітлюються теплиці по вирощуванню троянд та інших живих квітів. Мирна справа миролюбних людей. Тим не менш включення домашньої оргтехніки підтвердило здогадку: таки почалася війна!


Вирішив зробити об’їзд рідного селища. Від заправочної станції аж до контори лісництва – довжелезна черга автомашин за пальним. Очевидно, що нова ситуація застала людей зненацька. Власники транспортних засобів давно звикли: бензин, дизпаливо, газ є тут завжди і у необмеженій кількості, були б гроші. Але чи не станеться дефіциту в майбутньому? Без пального автомашина стає річчю взагалі непотрібною.

Довгі черги біля банкоматів. І тут теж все розуміло. Останнім часом при оплаті за товари, послуги солонянці, як правило, користуються банківськими картками. А отже, реальних купюр в гаманцях мають обмежену кількість. Тепер вони гроші й знімають за можливістю. Хоча це і є елементом певного нездорового ажіотажу. При такому попиті банківські установи не завжди й зможуть вчасно забезпечити готівкою свої термінали.

Спостерігаємо черги і в аптеках. Люди, які знають про свої хвороби, намагаються для їхнього лікування створити певний запас необхідних препаратів вдома. Чи вистачить на всіх?


Гроші знято, тепер на черзі поповнення продуктових запасів. Полиці маркету «Varus», інших магазинів Солоного помітно порожніють. Але ситуація не критична. Наступного дня підприємці оперативно поповнюють свої товарні запаси. Правда, піднялися ціни. На 10% - хліб, майже вдвічі дорожчими стали крупи, макаронні вироби, особливо – гречка.

В роки Другої світової війни під час ще тієї фашистської навали населення потерпало від дефіциту мила, солі, цукру, сірників. Тепер увага зосереджена на консервації та продуктах з великим терміном зберігання.

Активно працюють солонянські волонтери. Готова везти на передову протистояння з ворогом необхідні продукти, ліки Надія Нечерда. Коридор редакції газети «ВПЕРЕД» також у буквальному смислі завалений найрізноманітнішими продуктами харчування, речами першої необхідності для захисників від небайдужих жителів нашого краю. Все зібране буде терміново відправлено на передову. А заслуга в цьому громадської організації «Учасники бойових дій АТО Солонянщини», роботою якої опікується Людмила Кулик.

Ще одним центром допомоги Збройним силам України є приміщення церкви Покрови Пресвятої Богородиці. Її настоятель протоієрей отець Миколай Марчук, який є ще й військовим капеланом, справу організував серйозно. Читаємо оголошення до читачів у Facebook: потрібен ноутбук, принтер, друкарський папір. Тут працює ціла команда активістів, ведеться не лише логістика, а й ретельний облік надходження грошових коштів від благодійників, інших пожертвувань. Безумовно, земляки це все несуть за велінням серця, але люди повинні знати імена патріотів своєї держави, які у непростий час підтримують боєздатність української армії. І про них незабаром обов’язково розповімо читачам газети.

На території усіх трьох сільських і селищних рад створено підрозділи територіальної оборони, розміщено блокпости. Інформує директор Промінської НСШ Леонід Білоус: «До нашого загону увійшли мисливці, які мають зброю, та не лякаються вночі виходити на чергування, аби в населених пунктах був правопорядок». В Солоному діють два таких підрозділи, один з них - на постійній основі. Хлопці озброєні, живуть в казармі, організовано харчування. Вони чергують на блокпостах, слідкують за дотриманням вимог військового часу на території громади.

Спецоперація? Справжня війна!

Які ж передумови виникнення агресії і початку широкомасштабного військового вторгнення в Україну? Російська Дума в односторонньому порядку прийняла рішення про вихід з мінських домовленостей і визнання нелегітимних ДНР і ЛНР. Далі президент країни-агресора В.Путін заявив про початок так званої «спеціальної військової операції на Донбасі». Але Збройні сили Росії атакували десятки військових об’єктів по всій території України. Отримавши шалений спротив, почали бомбардування і обстріли жилих кварталів у великих містах і містечках. Про це красномовно засвідчують фото. Частково зруйновані будинки, зростає кількість загиблих серед мирного населення. Люди ховаються у метро та звичайних підвалах, обладнаних під бомбосховища.

Збройні сили України тим не менш зберегли дієздатну авіацію, протиповітряну оборону, систему управління і почали завдавати противнику величезних втрат у живій силі й техніці. Героїзм, єдність народу твердість керівництва армії й країни зламали плани Москви щодо бліцкригу. Київ чинить опір і не пристає на вимоги капітуляції. Це спричинило злам у світобаченні західних держав і суспільств, вони однозначно стали на бік України, надають нові озброєння, а проти РФ запровадили справді пекельні санкції. Заблоковано систему міжнародних банківських зв’язків SWIFT, від світової фінансової системи відключено усі провідні російські банки. До рекордних позначок просів рубль, стався обвал фондового ринку. Через це мільярдери почали швидко втрачати свої мільярди. Накладено персональні санкції на керівників і олігархів ворожої країни. За кордоном планують відібрати їхні шикарні маєтки, іншу нерухомість, яхти.

З останніх новин. Сполучені Штати прийняли рішення про ембарго на будь-яку закупівлю в Росії нафти та інших паливно-мастильних матеріалів, газу. Безумовно, такий крок може підняти ціни на місцевих заправках. Але не на часі думати про показники лічильників, коли на карту поставлено майбутнє всієї світової цивілізації, вважає керівництво США.

Генеральна асамблея ООН голосами 141 країни ухвалила резолюцію, якою різко засудила дії Кремля та закликала негайно вивести свої війська з території незалежної держави.

Отримавши опір, окупанти сповільнили наступальний темп. Головні бої точаться біля Миколаєва й Харкова, де ЗСУ успішно відбили наступ ворога і навіть перейшли у контрнаступ. Біля Маріуполя та на Київщині – з північного і північно-західного напрямку до столиці.

У кількох містах, зокрема в окупованому Херсоні, беззбройні українці під синьо-жовтими прапорами вийшли на вражаючі мітинги проти російських військ.

Ось лише кілька прикладів успішних бойових дій українських захисників, яких просто не злічити. Поблизу Миколаєва на військовому аеродромі сталося скупчення російської авіаційної техніки. І про це негайно доповіла розвідка. В ході успішного артилерійського обстрілу знищено одразу 30 (!) бойових гелікоптерів ворога. А ця техніка дуже дорого коштує, Вражають і втрати особового складу ворога.

Танки, бронетранспортери без пального не можуть рухатися. Істина відома. А знаєте, чому вони інколи стоять на місці, будучи прекрасними мішенями для українських артилеристів? Бо поблизу Сум, Чернігова знищено цілі колони автозаправників, які не змогла добратися до місця призначення. Ось бачимо їх уздовж дороги, розтягнулися на кілька кілометрів. Обгорілі кістяки УРАЛів з нафтоналивними цистернами, потрощені БМП супроводження. Живих, переляканих росіян і слід простиг. А тіла кинутих загиблих лежать поруч з технікою. Чи на такий фініш розраховували окупанти?

Дуже ефективними виявилися протитанкові комплекси «джевелін», які практично не залишають ворогу шансів вижити в умовах бою.

З Росії надійшов цілий залізничний потяг з пальним – 56 наливних цистерн. Але успішна атака безпілотника «Байрактар» перетворила на стіну полум’я ці стратегічні припаси, вони не дісталися ворогу. І їхній наступ знову ж таки призупинився.

«Російський корабель? Пішов на*уй!»

Одним з пам’ятних моментів перших днів війни став героїчний захист невеличкого за чисельністю гарнізону острова Зміїний, що в акваторії Одеської області. Усього 13 прикордонників мужньо тримали оборону на цьому скелястому клаптику української землі. Записане звернення до них російських загарбників по радіо хвилювало своєю безвихідністю. Ворог збирався застосувати усю корабельну артилерію, авіацію, якщо прикордонники не капітулюють. У відповідь прозвучало тепер відоме на увесь світ: «Російський корабель? Пішов на*уй!»

Згодом зв’язок перервався. Подумалося про героїчну загибель членів цього форпосту. Але вони залишилися живими. Коли закінчилися всі боєприпаси, хлопці потрапили у полон до ворога. Безстрашшя цих та інших українських воїнів можна порівняти з діями 300 спартанців, які нам відомі з історичного минулого.

Серед таких – і справжній подвиг сапера 35-ї окремої бригади морської піхоти Віталія Скакуна, який ціною власного життя підірвав міст у місті Генічеськ, аби наступаючий ворог не зміг швидко розгорнути стратегічний наступ углиб території.

З атомом не жартують

Велику тривогу європейської спільноти викликало захоплення окупантами Чорнобильської АЕС. Чергова зміна залишилася заблокованою на станції і змушена мужньо контролювати роботу діючого реактора. Поруч у саркофазі – залишки колишнього 4-го блоку, руйнування якого колись принесло справжню ядерну загрозу людям.

Згодом увага була прикута вже до Запорізької АЕС в Енергодарі. Ворог безвідповідально почав обстрілювати це місто, поблизу одного з шести реакторів спалахнула пожежа. У повітря міг здійнятися радіоактивний пил вже від шести Чорнобилів. Це була б катастрофа справді планетарного масштабу. І знову героїзм, самовідданість вивили українські пожежники, які зуміли локалізувати пожежу, загасити полум’я. А в соціальній мережі, між тим, вже почали друкувати рекомендації лікарі і спеціалісти, як саме слід себе поводити під час ядерного колапсу та чи слід вживати йод і таке інше. Жах!

На сьогодні ситуація залишається складною. Атомну станцію окупували близько півтисячі загарбників з технікою, вони не випускають за територію штатних працівників, які знаходяться тут від самого початку її захоплення, чинять тиск на людей. Чи вистачить здорового глузду обійтися обережно з небезпечним атомом?

Оборона

триває

Своїм указом президент Зеленський встановив почесну відзнаку «Місто-герой України». Першими його отримали захисники Волновахи, Маріуполя, Гостомеля, Харкова, Херсону, Чернігова. Думається, що буде обов’язково відзначено мужність, героїзм воїнів, які обороняють й інші міста нашої країни від загарбників.

Державними нагородами було відзначено і героїчні дії кращих захисників. Серед них й ім’я нашого земляка з Аполлонівки лейтенанта Потуремця Віталія Вікторовича. У бою проявив зразкову мужність та холоднокровність, знищуючи колону техніки противника поблизу Києва. Був поранений. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького третього ступеня.

За оперативними даними генерального штабу України, а їх підтримує і розвідка зі США, Великої Британії, окупаційна армії Росії застосувала вже близько 95% свого армійських потенціалу, який було зібрано на кордоні з Україною та в Білорусії під час навчань. Втрати агресора просто вражають військових фахівців. Ця армія, за думкою самих росіян, вважалася другою у світі за потужністю. Але в ході проведених боїв виявилася деморалізованою, понесла непоправимі втрати у живій силі і техніці. Вояки цілими підрозділами здаються у полон, бо не розуміють завдань безглуздої війни і хочуть вижити, повернутися хоч колись додому. Ось останні оперативні дані по ворогу: загинуло вже більше 12 тисяч чоловік особового складу. До речі, це більше ніж за дві чеченських війни разом узятих. Знищено 317 танків, 1070 бойових броньованих машин, 120 артилерійських систем, 238 засобів ПОВ, 49 літаків, 81 гелікоптер, 482 одиниці автомобільної техніки, 3 кораблі/катери, 60 цистерн із паливно-мастильними матеріалами, 7 БПЛА оперативно-тактичного рівня.

У ворога закінчуються крилаті ракети до комплексів «Калібр». За даними розвідки, намагаються доставити бодай незначну кількість боєзапасу до «Іскандерів». Закінчилося високоточне озброєння, яким так вихвалялися росіяни. І тепер їхня авіація скидає на голови мирних жителів звичайні фугасні бомби часів Другої світової війни.

Наприклад, в місті Ізюм Харківської області – справжня гуманітарна катастрофа внаслідок масштабних руйнувань, завданих агресією окупантів від початку обстрілів 3 березня, вважає заступник міського голови Володимир Мацокін: «Ізюм – це нова Хатинь! Центр міста - суцільна руїна. Купи каміння, вирви, понівечені дерева, пожежі, дірки від снарядів у багатоповерхівках. Більше немає автовокзалу, суду, залізничного вокзалу, виконкому, медичного коледжу, десятків магазинів і контор, у приміщенні лікарні вибито вікна, до дитячої спортивної школи влучив снаряд. Центральний парк – ніби місце кривавого побоїща. Зруйновано мости. І це в місті, де ніколи не базувався жоден військовий».


20 переглядів0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі