Право людини на землю

Сьогодні навіть дуже лінива людина намагається обговорювати непросте питання землі. Чи потрібно було її робити об’єктом купівлі-продажу? Депутати Верховної Ради України під впливом зовнішніх чинників вибір свій вже зробили. Але суперечок від цього в країні не поменшало. Бо думку народу не було враховано, обіцяного референдуму ніхто так і не провів. Проголошений курс на євроінтеграцію примушує нас і жити відповідно до законів Євросоюзу. А вони можуть бути не завжди вигідними країні.

Земельна реформа, якщо її так можна назвати, проводиться, за твердженням правлячої еліти, з метою задовольнити бажання селянина стати справжнім господарем землі. Тобто, отримати повне право розпоряджатися нею на власний розсуд. Тема не нова. Варто лише почитати французького філософа Жан Жака Руссо, його колегу А.М.Бердяєва, іспанського драматурга 16 століття Логе де Фега, письменника В.В.Розанова. В книзі «Після Майдану» екс-президент Л.Д.Кучма також торкнувся земельного питання. Він пише, що свого часу надав Верховній Раді програму у вигляді офіційного Послання. У ньому було визначено шість напрямів реформування країни. Пункт №4 – введення приватної власності на землю. «В ході земельної реформи, початок якої було покладено моїм указом, з’явився цілий клас крупних землевласників… Положення крупних землевласників закріплював, узаконював Земельний Кодекс України. Залишалося наділити їх правом і можливістю відкрито, прозоро купляти і продавати землю, - пише колишній президент. – Сільські жителі отримали і конкретні земельні паї. Чи хтось заперечував проти цього? На початку деякі лякалися брати землю. Надто багато горя, пов’язаного із земельним питанням, було у пам’яті людей. Але сьогодні вже всі розуміють, що більш цінного товару, аніж земля, немає… До цих пір не створили умови для того, щоб земля стала справжнім товаром». Давайте пригадаємо, як відбулася приватизація квартир, громадяни отримали право продавати їх, а отже й купляти. Було роздано сертифікати на державну власність підприємств, кожний отримав у

власність частку спільного добра і право ним розпоряджатися. Коли можна продавати землі у містах, то чому таке не можна роби- ти із орними землями? Нинішня земельна реформа дає реальне право власнику землі продати її тому, хто більше заплатить. Але ж на те він і є власник. Обмежувати право громадянина неприпустимо. Чи є інша думка?

Альберт ШЕПЕЛЄВ, адвокат, с-ще Солоне

7 перегляд0 коментар

Останні пости

Дивитися всі