• Olena Reynat

Пройшли випробування долі

Кажуть, що для досягнення якоїсь великої мети потрібно передусім чітко її бачити. На початку 90-х років на теренах Солонянщини було засновано немало фермерських господарств. Але не всі витримали випробування часом. І про це варто поговорити напередодні Дня фермера - професійного свята сільгоспвиробників.

Наш співрозмовник, Сергій Піткільов з Солоного, має пряме відношення до цієї події. Разом з братом Іваном, він чітко бачить мету своєї роботи і має впевненість у її кінцевому результаті.

Не дивлячись, що заняття сільським господарством є ризикованою справою у багатьох відношеннях, брати Піткільові, зі своїми родинами, не полишають фермерської справи. І про це наша сьогоднішня розмова.

- Розкажіть трішки про себе: де народилися, навчалися?

- Я молодший брат в родині, мені 36 років, маю двох синів, 16 та 18 років. А народився в Солоному. Тут закінчив місцеву середню школу №1, потім чотири роки навчався фермерству в Солонянському ПТУ №84. До речі, закінчив його з «червоним» дипломом. І з того часу працюю у родинному фермерському господарстві «Світанок». Мій старший брат Іван, віком 53 роки, має 30-річного сина і двох онуків. Народився в с.Мельники, Чигиринського району, Черкаської області. Свого часу також закінчив професійно-технічне училище №38 у м.Канів, отримав професію тракториста. Після служби в армії повернувся додому і присвятив себе роботі на землі.

- Як саме розпочинали свою фермерську діяльність, У якому напрямку працює ваше господарство? Чи виникають проблеми зі збутом продукції? Чи маєте уже налагоджені ринку збуту?


- З 1993 нашу родинну фермерську діяльність розпочинав батько, Піткільов Олександр Ілліч. Старший брат їздив на тракторі з косаркою, коровам косити, а я маленький, у 10 років, їхав за ним на іншому тракторі з причепом. Напрямок господарювання – різнобічний. Тому, що економічні реалії держави вимагають постійного варіювання. Немає повної гарантії, що зробивши ставку на один напрямок, скажімо овочівництво, зможемо досягти загального успіху. Ось і ми з 1996 року займалися вирощуванням зернових культур. Починали з 10 гектарів, потім ще 10. На сьогодні обробляємо площу 27 гектарів. До 2007 займалися і городництвом: вирощували перець, баклажани, цукровий буряк, картоплю, кавуни. Жили на полі в старенькому автобусі, самі охороняли плантацію. Одного разу спробували найняти охоронця, а коли приїхали - побачили кавуни, побиті птахами. А що залишилося ціле – допомогли зібрати «небайдужі» люди. У 2008 році помер батько, і ми почали займатися тваринництвом: свині, корови, (разом з молодняком мали 21 голову). Тому, що дуже важко і в поле виїжджати, і вдома господарство тримати. Та й ціни на зерно були зовсім малі, лише по 50-100 гривень за тонну пшениці приймало хлібоприймальне підприємство. Легше було цією тонною вигодувати свиню та продати її за 1000 гривень. Щодо ринків збуту. У нас є свої покупці на базарах, овочі поставляли по школах і дитячих садочках. Але кожного року намагаємося шукати нові шляхи у цьому напрямку діяльності. Змушені так працювати. Тепер не той час, щоб дрімати і чекати, що хтось прийде і скаже: «Прошу, беріть, ви дуже гарні хлопці!». Тепер такого немає.


- Що служить запорукою вашої успішної діяльності?

- Треба мати велике бажання і дуже багато працювати. Той, хто звик з дитинства працювати на землі - вже іншого шляху собі й не бачить. Одного часу ми пробували себе в інших галузях. Але не змогли, повернулися знову до фермерства. Нас змалечку так навчали батьки, передали нам і нашим дітям та онукам любов до рідної землі.

- Які у Вас стосунки з іншими фермерами? Чи підтримуєте контакт, допомагаєте один одному?

- В житті треба допомагати тим, хто цього потребує. Інколи приходить до тебе знайомий і просить про допомогу. А ти відчуваєш: він дійсно її потребує. В одного є трактор, в іншого сівалка. Можна утворити своєрідну невеличку кооперацію. Якщо є можливість поділитися, то чому й не дати? Ось один з характерних прикладів. Мова піде про нашого давнього товариша Володимира Горба. Колись трапилася ситуація: йде посівна, а у нас несподівано зламався трактор. Так Володимир пригнав свій. І це дозволило відсіятися у оптимальні агротехнічні строки. Але так чинять не всі. В основному ті, з ким все починали. З новими, молодими бізнесменами домовитися важче, вони в усьому вбачають тільки власну користь. Тільки життя вчить, не можна підминати все під себе. Чим більше віддаєш – тим більше до тебе приходить.


- Поговоримо відносно існуючих проблем? Чи відчуває сьогодні фермер підтримку з боку держави?

- Насамперед, це і брак обігових коштів. З ринків збуту нас постійно намагаються витіснити, А ще посередники, які збивають ціни. На сьогоднішній день головна проблема нашого фермерського господарства полягає в тому, що Солонянська селищна рада, намагалася позбавити нас права користування землею, не надає можливості набути права власності. Нам говорять: працюйте, обробляйте. А ось законно переоформити землю, після смерті батька, яка перейшла нам у спадок, ми не можемо вже тривалий час. Навіть до суду селищна рада подавала. Проте її позови були відхилені. Навіть апеляційним судом. Чим це все закінчиться? Маємо надію, що правда і закон будуть на нашому боці. Так і хочеться сказати можновладцям: ви нам не допомагайте, а просто не заважайте працювати. На рахунок державної підтримки. Вона нібито є, і в той же час її фермер не бачить. Наша держава підтримує і допомагає великим агрохолдингам, малий бізнес у нас чомусь не підтримується. Нам, звісно, ще далеко до Європи, Канади, Польщі, де держава виділяє конкретні дотації, пільги для підтримки сільськогосподарського виробника. Там фермери застраховані від ймовірних ризиків. А от у нас це все ще на початковій стадії. Хочемо від держави, нашої місцевої влади одного – чесних правил гри, які б постійно не змінювалися. Бо ми за увесь час своєї фермерської діяльності, рік за роком, вчасно сплачуємо податки, працюємо чесно і відкрито.

- Чи не думали спробувати себе в політиці?

- Глибоко переконаний, що кожен повинен працювати там, де він приносить найбільше користі. Якщо ми успішно працюємо в сільському господарстві, досягаємо в цьому напрямку добрих успіхів - це означає, що і надалі повинні цим займатися. Багато з тих, хто йде в політику, прагне захищати власні інтереси, інтереси бізнесу, а не інтереси своїх виборців. В жовтні минулого року, під час місцевих виборів, від різних партій надходили пропозиції зареєструватися кандидатом в депутати. Але відмовився. Коли розумієш і відчуваєш, що можеш щось змінити своєю працею, бачиш результат своїх старань, то отримуєш неймовірне задоволення. Мені поки що імпонує фермерська справа.

- Які маєте побажання друзям-фермерам, знайомим?

- Гарної погоди і добрих врожаїв. Щоб давали можливість чесно, відкрито працювати на землі. А молодь залишалася в Україні, а не виїздила за кордон. Всім активності, наполегливості та цілеспрямованості. Якщо берешся за якусь справу, то обов’язково повинен вірити у її успішній результат, бути завжди професіоналом своєї справи. Бо якщо нема віри - немає і сенсу щось починати.

Розмову вела

Людмила КУЛИК


19 перегляд0 коментар