П’ЯТЬ РОКІВ – ПОЛІТ НОРМАЛЬНИЙ

Шановні читачі, дописувачі та поціновувачі

районної газети «ВПЕРЕД»!

Рівно п’ять років тому, а саме у травні вже далекого 2016 року, я вперше переступив поріг редакції районної газети та звернувся до Вас з її шпальт в якості головного редактора. Чи розумів тоді я, юнак, який щойно встав з-за студентської парти, натхненний ідеалами Революції Гідності та боротьбою з російським окупантом, всю глибину відповідальності та трагізму шляху, до якого мене покликало серце? З упевненістю можу сказати – ні. Як кілок, вбилися в пам’ять слова людини сумнівної репутації, але яка тоді та мала певну рацію: «Ви розумієте, що вас кидають під танк?» Частково це була правда: пустий бюджет редакції, штучний тираж газети, створений лише завдяки вислуговуванню перед можновладцями та задіянню адмінресурсу (примусу у питанні передплати газети для працівників бюджетних установ), відсутність свободи слова та залежність газети від «всіх і вся». Це далеко не повний перелік грандіозних проблем, з якими одразу довелося зіштовхнутися. До того ж, кожен, хто раніше впливав на редакційну політику з зовні, мав чітке переконання, що нового молодого редактора можна швиденько підім’яти під себе і все буде по-старому. Не вийшло! А в нас все вдалося. Ті, хто мріє досі, що газеті ось-ось прийде кінець, так цього і не дочекалися. Вони свято вірили у це у 2016, продовжують вірити і в 2021.







Дорогі друзі! Сьогодні я востаннє звертаюся до Вас зі сторінок районної газети «ВПЕРЕД» у якості її головного редактора та директора. Вже через декілька днів я офіційно складу свої повноваження та передам кермо керівництва у інші надійні руки. Для того, щоб ніхто не домислював та не вигадував про причини мого звільнення, скажу: це рішення людини, яка досягла певних результатів у роботі та певного віку, і яка розуміє, що прийшов час крокувати іншим шляхом. Звісно, робити такий крок нелегко, бо я по праву вважаю газету власним свободолюбивим дітищем. Можу з відповідальністю сказати, що мене до цього кроку ніхто не змушував, хіба-що втома. Залишаю посаду абсолютно задоволеним та щасливим, відчуваючи себе переможцем, бо ми не просто встояли та врятували одне з найстаріших підприємств Солонянщини, а й почали його успішно розвивати.

Коротко розповім про те, що зроблено за останні п’ять років. Найголовніше завдання, з яким йшов на посаду – перетворити районний політично заангажований «брехунець» у суспільний незалежний ЗМІ. У 2016 році ми розпочали реформу так званого роздержавлення газети, і зараз можу прозвітувати, що поставлене завдання виконане на 100%. Ми не просто створили приватне підприємство ТОВ «РЕДАКЦІЯ ГАЗЕТИ «ВПЕРЕД-S», засновником якого став трудовий колектив, а й стали реально незалежними ні від кого. Жодних «договорняків» та «відкатів», жодного задіяння адмінресурсу. Нами повністю реалізована дорожня карта «15 кроків до свободи», розроблена Національною спілкою журналістів. Що це дало? Зі шпальт газети зникли мерзенні для читачів хвалебні оди можновладцям. Люди з усього району приїздили до редакції і говорили: «це те, через що ми роками не читали газету». Газета відкрито почала говорити про проблеми, які існують у громадах, з’явилася конструктивна критика влади, за що й газета тоді поплатилася скороченням фінансування, погрозами та залякуваннями.

Перед моєю командою постала й інша проблема: навчитися існувати без державної підтримки, самостійно заробляти кошти для існування підприємства. Це теж вдалося виконати. Редакція, яка 85 років існувала за рахунок переважно державних коштів, сьогодні стоїть на комерційних та ринкових засадах своєї роботи. Ми поставили жирну крапку економічній кризі в редакції районної газети, яка розпочалася ще у 90-х роках. З владою встановлено партнерські, а не рабські стосунки. Нас почали сприймати як рівноправних та незалежних учасників державотворчого процесу. Сьогодні з нами рахуються, а дехто й боїться.

У 2016 році мені дісталася редакція з мізером обігових коштів на рахунках, яких мало вистачити на два місяці роботи, а далі – банкрутство. Сьогодні ж залишаю підприємство з великим капіталом, якого не було в редакції ніколи раніше та який дозволить підприємству спокійно існувати упродовж найближчих років.

Нам вдалося повністю оновити комп’ютерну техніку, необхідну для роботи. Придбано власними коштами два стаціонарних комп’ютери для верстального цеху, ноутбук – для бухгалтерії, фотоапарат та смартфон – для вирішення робочих питань. Повністю оновлено меблі, завдяки допомозі небайдужих. Минулого року власними коштами придбали економічне електричне опалення, завдяки чому в приміщенні редакції нарешті стало тепло.

З 2016 року ми працювали з різноманітними соціальними проєктами. Успішно діяла «Молода Редакція», яка сьогодні через плинність молодих кадрів перебуває у стані «заморозки», працює крило позаштатних кореспондентів та у 2018 році відбувся їх районний зліт. Були організовані патріотичні флешмоби, такі як «Привітай Тараса», до річниці від дня народження поета. На шпальтах газети проводилися літературні конкурси, такі як «Історія старого фото», «Таланти рідного краю», переможці яких отримали пам’ятні подарунки. Проводився розіграш призів і серед передплатників газети та поштарів Солонянщини. Люди вигравали побутову техніку, кухонний інвентар та кошти.

Газета «ВПЕРЕД» усіляко допомагала фронту. Завдяки співпраці з ГО «Учасники бойових дій АТО Солонянського району», ГО «Фенікс», нам вдавалося передавати на фронт посилки та примірники газети, брати участь у різноманітних заходах. Навіть цього року, як ми і обіцяли, Дніпровський медичний шпиталь отримає від нас реверсійні маски для хворих на COVID-19 захисників. На шпальтах газети з’явилися рубрики «Служили наші земляки», «Волонтер-інфо», «Герої не вмирають», «Російська інтервенція» «Герої – серед нас», ведучими яких стали волонтери Світлана Гурська, Людмила Кулик, Юрій Козило та інші.

Невдовзі ми зіштовхнулися зі ще одним викликом – поглинанням мережею Інтернет медійного простору. Намагалися вирішити і цю проблему. Вперше за 90 років люди змогли читати нашу газету не лише у паперовому, а й в електронному форматі. Ми створили інтернет-версію газети, яку тепер можна читати у будь-якому місці земної кулі. Була створена офіційна сторінка газети у Фейсбук, група, де читачі можуть вільно поширювати власні дописи. Тут щоденно оновлюється інформація. У спішно реалізована наша авторська програма під назвою «ВПЕРЕД – в Інтернет».

За роки роботи ми вдвічі збільшили обсяг реклами та поставили роботу з рекламодавцями у пріоритет, адже це – основа економічної незалежності газети.

Рік тому нами був створений ще один великий Інтернет-проєкт – дошка безкоштовної реклами під назвою «Солоне-інфо». Для роботи над ним були запрошені іt-спеціалісти з Києва.

Загалом, станом на сьогодні, читацька аудиторія нашого видання (разом з інтернет-ресурсами) становить 7 500 солонянців, а охоплення наших дописів у мережі – від 9 000 до 12 000 читачів, а це майже половина мешканців Солонянщини. Хоча тираж паперової газети не такий, як би нам хотілося, бо дороговизна зіграла у цьому свою фатальну роль, однак ми пишаємося тим, що він справжній, а не притягнутий кимось за вуха. Ми знаємо, що кожен, хто сьогодні передплачує газету, надзвичайно цінує її. До нас приїздять люди, які розповідають, що хоч і не всі мають фінансову спроможність передплатити газету, але носять її з хати в хату та передають один одному. Така ціна нашої фінансової свободи, і я не шкодую про те, що нам довелося її заплатити. Вірю та сподіваюсь, що наші громадяни стануть заможнішими і передплата на районку стане одним із пунктів кожного родинного бюджету.

Змінився і зовнішній вигляд та наповнення газети. Нами розроблено абсолютно новий та сучасний дизайн, який до вподоби читачам. У 2018 році було замінено стару програму верстки, що дозволило зробити вигляд газети таким, яким він є сьогодні. Змінився і контент. Зі шпальт районки зникли «хвалебні оди» можновладцям, з’явилася конструктивна критика. Одні нам дорікали, що ми критикуємо їх забагато, інші – що критики в газеті немає, але той, хто читав районку знає, що до нас газета так не писала. Це теж ціна нашої свободи.

Минулого року, вперше за майже 90 літ свого існування, газета «ВПЕРЕД» з’явилася у кольорі та продовжує з’являтися на великі свята.

У 2016 році нами відроджено давно забутий футбольний кубок газети «ВПЕРЕД», який тепер щороку розігрується між кращими командами Солонянщини.

Можна ще багато про що говорити, але віддані читачі газети і так знають про все це, бо я завжди публічно звітував перед Вами.

Хочу висловити слова щирої та глибокої вдячності найперше чудовому колективові районки, який в останні роки крокував зі мною пліч-о-пліч, зносячи усі тягарі нелегкої газетярської праці. До створення газети під брендом «Першої незалежної» разом зі мною долучилися відповідальний редактор Микола ТКАЧУК, бухгалтер Олена РЕЙНА, верстальник Яна СИРЦОВА. Особливі слова вдячності – моїй дружині та колезі, фотокореспонденту газети Тамарі ІВАНОВІЙ, яка в ці нелегкі для нашої родини роки стала воістину «женой декабриста», готовою йти зі мною як на ганьбу, так і на славу. Твоя підтримка – неоціненна!

Дякую великій кількості громадських (позаштатних) кореспондентів, які у різні роки наповнювали районку цікавими та актуальними публікаціями, особливо корифеям слова Григорію Петренку та Ірині Коновець-Поплавській.

Висловлюю слова дяки колишньому засновникові – нині не існуючій Солонянській районній раді в особі останнього її голови Олександра Коржа та заступника Юрія Олійника за людяність та підтримку редакції в умовах реформування преси.

Дякую усім благодійникам, які допомагали редакції у різні роки триматися на плаву та передплачувати газету для малозахищених верств населення. Усі Ваші труди не були марними.

Особливі слова вдячності – Тарасові Головію та Аллі Сосновській за підтримку газети і редактора у найтяжчі роки їх існування. Наша спільна справа залишиться нащадкам.

Я щиро вдячний кожному читачеві з найвіддаленіших куточків Солонянщини. Ви – ті, заради кого ми працювали.

Я вдячний ворогам газети (а у вільної преси таких не може не бути) за те, що завжди були поруч зі своїми пакостями, доріканнями, невдоволеннями та наклепами. Якби не ви, ми б не стали такими сильними.

Я йду з посади задоволений та щасливий, адже ми не просто зберегли газету і зробили справу, у яку майже ніхто не вірив, інколи – навіть ми самі, а стали її розвивати, чого до нас не було довгі роки та десятиліття. За декілька днів крісло головного редактора та директора районної газети «ВПЕРЕД» обійме чудова, усім Вам відома людина із глибоким та чуйним серцем, патріотка, волонтерка, громадська активістка Людмила Олександрівна КУЛИК. Саме їй я спокійно передаю працю останніх років свого життя та вітаю на посаді, яка є надзвичайно відповідальною та складною. Для мене це була особиста Голгофа, але я зробив усе можливе і не можливе, щоб для Вас, Людмило Олександрівно, вона стала гордістю. Вірю, що вдалося! Переконаний, що гордий корабель «ВПЕРЕД» і далі впевнено пливтиме через життєві бурі та випробування, очолюваний Вами, та радуватиме людей своєю присутністю у їхньому житті ще багато-багато років. Натхнення, терпіння, сміливості!

Дорогі та шановні друзі, не прощаюся з Вами, але говорю «до зустрічі», бо залишаюся з газетою як її відданий читач, дописувач та помічник.

З повагою –

Ігор ІВАНОВ,

директор

ТОВ «РЕДАКЦІЯ

ГАЗЕТИ «ВПЕРЕД-S»,

головний редактор

районної газети

«ВПЕРЕД»

77 перегляд0 коментар

Останні пости

Дивитися всі