РАЙОННА ГАЗЕТА – СВІДОК ІСТОРІЇ І ЛІТОПИС ЖИТТЯ

Колись періодичні видання фінансувалися державою і виходили щоденно. Тисячі кореспондентів висвітлювали події, які на перший погляд вважалися незначними. Писали хай і перекривлено, хай як, але писали. І наразі це – цінна інформація, яка надає можливість вивчати нашу історію. Адже історія будь-якого села – це життя і вчинки кожного його мешканця, а не лише перелік прізвищ голів колгоспів та бригадирів з ініціалами.


Зовсім нещодавно сільські газети перейшли на самофінансування. Багато з них зникли або перетворилися в піар-агентства ОТГ чи сільських рад, що ведуть свої сторінки переважно в соціальних мережах. Можна сміливо сказати, що такі райони втратили свою історію. Все зникає, і імена нещадно затираються. Всі ці сторінки у соцмережах згодом зникнуть, позаяк і Фейсбук – не вічний.Вже всі переміщаються у телеграм-канали, які теж згодом припинять своє існування. А щоб інформація про ваше село, про ваш рідний край залишилася для нащадків – її потрібно обробити і представити у вигляді статті, інтерв’ю чи новини. Звідки історики та краєзнавці беруть інформацію? Архіви, цвинтарі, періодичні видання, усні чи письмові спогади. В архіви здається не все, і доступ до них не завжди можливий. Мемуари пишуть одиниці. Усні спогади доходять переважно в переказах, і їх треба ретельно фільтрувати. Цвинтарі заростають і зносяться.

Тож найпоширенішим, найпростішим і надійнішим доступом до місцевої історії є районна газета. Онуки і правнуки колись схаменуться і зволять дізнатися, як жили їх предки. І лише районна газета зможе надати імена і події саме вашого села і зберегти цю інформацію для нащадків. Такі незначні на перший погляд події, як проведені турніри, спортивні змагання, свята, збори, хід виборів, а також реклама, привітання, оголошення – це систематична робота газетярів зі збору інформація сьогодні і унікальний історичний документ на завтра.

З іншого боку районна газета висвітлює насамперед сьогодення. Коли розсипався Радянський Союз, до нас почали доходити дивні чутки, що європейці та американці, виявляється, перш за все цікавляться тим, що відбувається в їхньому містечку, потім – що там в кантоні (штаті), а вже насамкінець, куди поїхав з візитом Президент чи Канцлер. Це було незвично, оскільки радянська влада привчала спершу цікавитися тим, що відбувається у далекій Москві, і про те, що коїться за порогом солонянської хати потурбуються саме звідти. З Москви надходили циркуляри до Києва, звідти – до Дніпропетровська, а наостанок приїздив до райцентру поважний чиновник, щоб зробити показову догану районному начальникові на втіху місцевим мешканцям. І так по колу.

Колись у своїх краєзнавчих справах зайшла я в хату до однієї жіночки, а в неї на столі побачила свіжу обласну газету. На перший погляд – похвально. Завжди корисно знати, що коїться поза межами району. Та коли взяла я ту газету до рук, то в очі впало фото кози і дуже захоплива передовиця про те, як коза з сусіднього району переїхала до іншого села. На шпальтах цього часопису не знайшла жодного знайомого до щему в серці прізвища чи населеного пункту. На питання, чи цікавиться жіночка районними новинами, вона відповіла, що газету «ВПЕРЕД» вона теж читає, але бере її у сусіда. А нещодавно розмовляла з вчителькою з одного села П’ятихатського району, яка розповіла, як страждає з того часу, відтоді як їх районна газета «Злагода» припинила своє існування. Тепер вона зовсім не знає місцевих новин, все на рівні чуток, а раніше ж і газета була, і навіть районне п’ятихатське радіо.

Наразі децентралізація повертає нас до цивілізованого світу. І перш за все, прокинувшись зранку, корисно дізнатися про місцеві новини, тобто про те, що впливає безпосередньо на наше життя. Чи не заросла бур’яном стежка біля нашого будинку, що вирішили побудувати у нашому селі, у якому стані знаходиться трансформатор на насосно-фільтрувальній станції у селі Військове, чи очистили вже нарешті ставок, чи звільнили від жабуриння берег Дніпра, як голосують наші депутати під час сесій ОТГ. Може треба комусь допомогти, когось попередити, когось привітати. Беріть у цьому участь, пишіть до редакції листи, новини про життя села і району. Давайте оголошення, вітайте з днем народження. Це все закарбується і не зникне в тисячах паперових екземплярів. Не все спалиться чи зітліє в смітниках. Щось залишиться пожовтілим на горищах, якоюсь газетою завернуть речі і сунуть в шухляду, якісь екземпляри направлять до обласних та міських бібліотек, шкіл, архівів, і там вони будуть зберігатися в спеціальних приміщеннях. А хтось сумлінний деякі номери дбайливо поскладає в теки, а вирізки навіть заламінує.

Щоб все це спрацювало, треба лише передплатити районну газету, яку зберегли для вас, а не «циганити» її у сусідів. Підпишіть своїх батьків, і вони не будуть почуватися осторонь громадського життя, а за сімейним обідом чи телефонною розмовою із задоволенням розкажуть вам про те, чим саме живе рідна Солонянщина. І вже потім можна почитати й інші часописи міста та області, якщо вже так цікавить, як склалася доля цибульківської кози в Кочережках.

Ірина КОНОВЕЦЬ-ПОПЛАВСЬКА,

громадський кореспондент,краєзнавець

17 перегляд0 коментар

Останні пости

Дивитися всі