• Olena Reynat

Рідне селище без бур’янів

Живу в Солоному 46 років, народилася та виросла в Дніпрі. Мої батьки, їхні батьки були працьовиті і мене привчили до праці і порядку. Солоне за цей час дуже змінилося. Багато хто із знайомих був за кордоном і хвалить їх порядки – чисто, гарно. А що заважає нам? На роботу та додому йду пішки, багато чого помічаю, ніж той, хто швидко їде на автомобілі. Дякую всім, хто зробив тротуар біля будинку 18 по вулиці Шевченка, а також провів світло. Коли йду від магазину «Varus», око милують доглянуті квітники, але є й закинуті, в бур’янах. Хочеться сказати володарям таких ділянок: «Не будьте жадібні, віддайте свої грядки сусідам, тим, хто в змозі вирощувати квіти, тому що ви – обличчя Солоного, бо живете на центральній вулиці». І так можна сказати не тільки мешканцям центру, бо на якій вулиці ти б не жив, залишайся людиною, а не дикуном із джунглів, не розводь бур’яни.


Я живу на території колишнього Солонянського лісництва. У нас також є «любителі природи», в яких осот на ділянках вище їх зросту. Можливо почитають газету, стане соромно та й покосять… Селищна рада не знає, як поповнити бюджет. Є пропозиція створити комісію по боротьбі з бур’янами, перевіряти та накладати штраф після першого попередження. Ось і буде за що сільраді найняти більше косарів, особливо в цей дощовий рік. Мене сильно дратує те, що люди похилого віку встигають наводити лад, а є така молодь, яка на роботі «ділова», а вдома байдужа до навколишнього, аби було що випити та закусити.

Сподіваюся, що наше селище буде без бур’янів і стане гарніше, ніж є зараз.

Ольга КОСТАШ, пенсіонерка

25 перегляд0 коментар