• Olena Reynat

Рідний куточок батьківщини

«Сільське питання» очима містянина

Абсолютна більшість міських жителів, яким пощастило у дитинстві проводити канікули на селі, згадують про цей час, як про найщасливіші, найцікавіші, наповнені злагодою та дійсним сенсом миті життя. Для них сільський уклад видається важким, проте гармонійним, природнім, подекуди магічним способом існування людини у цьому світі. Багато хто навіть наважується згодом перебратися жити у цей незбагненний та майже ідеальний світ традицій і спокою, сталості та справжньої мудрості.


Проте сьогодні, після десятків, сотень років індустріалізації, колективізації, глобалізації та бо зна ще якої -зації, занурившись у сучасний вирій сільського життя, стає очевидним, що той щасливий «садок вишневий коло хати» відходить у небуття. Все менше й менше селян обробляють городи. Все більш формальними стають стосунки із сусідами. Корови, слідом за кіньми, скоро стануть екзотикою. Свята, урочистості та гуляння перетворюються на місцеві «сабантуї», або ж використовуються місцевими князьками для власного піару. Все частіше від збайдужілих односельців можна почути фразу на кшталт: «А що вона дала мені, ця Україна?»

Іноді просто хочеться заволати: «Люди - прокиньтеся! Що з вами? Де ті українці, які підкорили світ своїми унікальними перемогами та винаходами, піснями, борщем та варениками з вишнею, вишиванками та традиціями?» Адже коріння, душа нашого народу живе саме у селі. Бетонні джунглі, міські ґетто в апріорі не здатні творити магію становлення й процвітання народу. Саме у спілкуванні із нашею святою землею народилася сутність українського народу. Саме звідси постала справжня українська еліта, що направляла нас до трансформації народа у націю, аж до утворення власної держави. Саме завдяки сільському консерватизму ми змогли пережити спроби багатьох окупантів підкорити наш народ. Саме завдяки традиційним в нашій культурі культам чоловічої мужності та жіночої мудрості ми завжди перемагали ворогів й відтворювали справжній рай на землі - Україну.

Чому сьогодні нащадки арійців та скіфів, князя Святослава та Івана Сірка, Богдана Хмельницького й Тараса Шевченка, Анни Ярославни та Лесі Українки, Василя Стуса й Ліни Костенко, не розуміють, як їм пощастило народитися українцями? Чому вони запопадливо зазирають у рот до Заходу чи Сходу? Чому не цінують священного дару жити на даній нам Богом родючій українській землі? Чому, чому, чому...?

Ці питання, звісно ж, стосуються всіх українців, проте саме селянам, що постає очевидним висновком аналізу багатотисячної історії нашого народу, належить історична місія збереження й розвитку української нації аж до здобуття справжньої, омріяної багатьма поколіннями свідомих українців, Незалежності.

Україну, нарешті, має очолити дійсно український уряд, що буде служити українській нації і приведе її до процвітання. Ми маємо всі умови аби побудувати на власних тисячорічних традиціях, гармонійно поєднаних з корисними сучасними технологіями та відкриттями, країну щастя та достатку, відкриттів та економічного дива, гармонійного співжиття з природою та творчого розвитку, воїнської доблесті та шанування материнства, сімейних цінностей та щасливого дитинства.

Хочеться вірити, що малоросійство чи то мавпування із «новомодних» західних ліберальних течій є лише тимчасовими хворобами, після яких, перехворівши й отримавши імунітет проти них, українство стане сильнішим й мудрішим. Адже життя на лоні природи, подалі від щоденних стресів, метушні, брудного повітря, штучної їжі та всеохопної байдужості, справжнє щастя. А враховуючи, що у селах люди завжди бачили далі й глибше, то саме звідси й має початися відродження Української Соборної Самостійної Держави!

Лілія КОСАЧ

6 переглядів0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі