Свято бойового духу і звитяги


6 грудня – День Збройних Сил України. Незважаючи на досить невелику офіційну історію нашого війська, її справжній вік сягає кількох століть. А бойові традиції формувалися у важких кривавих війнах і конфліктах від Київської Русі, запорізького козацтва до Другої світової війни, афганських подій.

На сучасному етапі солдати та офіцери Збройних Сил України гідно продовжують традиції своїх дідів і батьків. Ось чому це свято козацького бойового духу, української звитяги, національного війська нашої держави та усіх українців, які готові захищати честь і славу, свободу і суверенність рідної землі.

Вже стало традицією вітати у цей день усіх чоловіків, хлопців, бажати їм здоров’я, витривалості, опіки Пресвятої Богородиці, яка завжди була покровителькою українського війська. А для цього варто пригадати моменти його новітньої історії.

Коли загриміла канонада бойових дій на Сході країни, ми всі, несподівано для себе, побачили вразливість українських збройних сил, які упродовж останніх років не лише скорочувалися у чисельності, а й просто піддавалися грабунку, знищенню. Розтягувалися техніка, майно, земельні ділянки на території військових містечок неіснуючих частин і підрозділів. Сама служба в армії стала чомусь непрестижною.

Якийсь прапорщик-інтендант виклав у Інтернеті оголошення про реалізацію зі складів тушкованого м’яса. А в цей час на передовій наші хлопці упроголодь тримали оборону на визначених позиціях.

Такі обставини сколихнули країну. До армії попросилися тисячі добровольців. А їхні рідні і близькі стали волонтерами. Вони і по сьогодні допомагають Збройними Силам - Надія Нечерда з Малинівки, колишні афганці Віктор Лісний, Віталій Стеценко, які раз-по-разу прямують на самісінький передній край військового протистояння до своїх побратимів з усім необхідним.

Є немало прикладів справжнього героїзму, самопожертви українських бійців, які ризикуючи власним життям, рятували його іншим. Під час оборони Донецького аеропорту старшина Василь Клименко (на фото крайній справа), з с.Безбородькове, потрапив у складну ситуацію. З усіх боків перехресний вогонь бойовиків, закінчуються патрони. Зателефонував землякові Євгенію Нальоті (крайній зліва) з с.Башмачка. І той на БТРі вивіз друга з небезпеки.

Чесно виконав військовий обов’язок Сергій Панасенко з с.Широке. На передовій ніколи було навіть поголитися. Вся увага була зосереджена на пильності несення служби.

Біля Савур Могили пішов виручати однополчан з біди солонянець Віктор Самойлов. І це коштувало йому життя. Довгим, непростим виявився шлях до рідної землі.

Бойові втрати Солонянщини – окрема тема. То в одному, то в іншому селі лунало над цвинтарем «Пливе кача…». Слова хвилювали і бентежили. Під час виконання службового обов’язку пішли з життя наші Герої Кучерявий Сергій, Дубов Ігор, Коновалов Володимир, Місків Артур, Карайбіда Анатолій, Шевченко Олег, Задернюк Микола, Головко Анатолій, Самойлов Віктор, Ільгільдінов Дмитро, Барателі Георгій, Махтура Сергій, Швець Михайло, Ясногор Сергій, Захаров Дмитро, Федоров Андрій. Вічна їм пам’ять!

Микола СТЕПАНО́ВИЧ, журналіст






26 перегляд0 коментар

Останні пости

Дивитися всі