• Olena Reynat

«Соборна і свята,моя ти Україно»

«Велична і свята, моя ти Україно,

лише тобі карать нас і судить

Нам берегти тебе, Соборну і єдину

І нам твою історію творить!»

22 січня цього року Україна відзначає чергову річницю з дня проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Акт Злуки, закріплений в Універсалі Директорії УНР, унормовував омріяні попередніми поколіннями ідеали української соборності, визначивши: «Збулися віковічні мрії. якими жили і за які вмирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка. Однині народ Український, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднаннями дружніми зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну, самостійну Державу на благо і щастя всього її трудового народу».


22 січня 1918 року Українська Центральна Рада ІV Універсалом проголосила Українську Народну Республіку самостійною, ні від кого незалежною державою. Перехід Української Центральної Ради від федералізму до самостійництва був актом, обумовленим насамперед зовнішньополітичними факторами. В січні 1918 року Українська народна Республіка опинилася в критичній ситуації. Війська Радянської Росії, маючи підтримку місцевих більшовиків, захопили значну територію України і швидко наступали на Київ. Агресія здійснювалася під прикриттям саме декларованого обома воюючими сторонами федералізму. Крім того, приналежність УНР до неіснуючої російської федерації перешкоджала їй завершити мирні переговори з країнами Четвертого Союзу. Все це неминуче штовхало керівництво УНР до самостійництва. На засіданні Малої Ради, яке тривало з 22 січня до пізньої ночі 24 січня, було опрацьовано й схвалено остаточний текст ІV Універсалу. При поіменному голосуванні з 49 присутніх за нього було подано 39 голосів. Відзначивши марність зусиль запобігти «братовбивчій війні» українського і російського народів через політику російського радянського уряду і перешкоди до укладення миру, Універсал висловлював твердий намір не допустити, щоб російський, або якийсь інший уряд, перешкодили Україні встановити бажаний мир «для того, щоб вести свій край до ладу, творчої роботи, до кріплення революції та волі нашої». Щоб досягти цієї мети, «однині Українська Народна Республіка стає: самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною Державою українського народу». З усіма сусідніми державами – Росією, Польщею, Австрією, Туреччиною та іншими вона житиме в згоді й приязні. Разом з тим відзначалося, що ні одна з них не повинна втручатися в життя самостійної Української Республіки. Універсал закликав усіх патріотів України стати на захист добробуту і свободи свого народу від більшовиків та інших напасників. Крім того, в ньому визначалися заходи внутрішньополітичного й соціального характеру, в тому числі автономії для національних меншин. Це був один з найпрекрасніших моментів нашої історії. Високий принцип соборності своїх земель – найблагородніший у світі ідеал, до якого прагне кожна нація. Ідея соборності постійно жила у мріях українців.

Святкуючи День Соборності 22 січня 1990 року, мільйони тоді радянських українців стали з синьо-жовтими прапорами у живий ланцюг від Харкова до Львова та Івано-Франківська, аби маніфестувати духовну єдність мешканців «сходу» і «заходу» України як запоруку існування єдиної, соборної і лише в соборності сущої демократичної України. У розмаї жовто-синіх знамен творився переддень незалежності, а вже незабаром Україна стала вільною, проголосивши 24 серпня 1991 року Акт незалежності.

Соборність для всіх нас – це єдність, це державність, це могутня нація, це сильна армія, це повага до пам’яті, це народ, об’єднаний для створення нероздільної української держави, це нерозривний зв’язок між усіма поколіннями борців за вільну Україну. Це пам’ять про перших загиблих Небесної сотні, про нашого земляка, Героя України, Сергія Нігояна, який загинув 22 січня 2014 року, в Києві на Майдані, відстоюючи єдність та непохитність українців. Це пам’ять про Героїв Солонянщини, про всіх загиблих Героїв України, які віддали своє життя за неподільність української землі...

Звісно, сьогодні ми відзначаємо цей день не так, як хотілося б, без нашого Криму, без вільного Донбасу… На Сході України восьмий рік точиться кривава війна, хочуть роз’єднати нашу Батьківщину, але всі ми віримо і наближаємо той час, коли вся Україна, єдиним складом, кожен українець, буде вільно, гідно, без пострілів святкувати наш День Соборності, наш день єдності.

Ми, мужній народ, захищаємо рідну землю. Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Ми маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки. Плекаймо все, що працює на ідею загальнонаціональної єдності, повсякчас пам’ятаючи про незліченні жертви, покладені на вівтар незалежності, соборності, державності.

Нехай Соборність буде не тільки на словах і папері, а й у думках, душах і серцях кожного українця.

Вічна пам’ять і вічна шана всім загиблим борцям України...

Слава українським воїнам-захисникам!


СЛАВА УКРАЇНІ!


4 перегляди0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі