• Olena Reynat

Справжній цвіт нації

Весна. Зеленіє і буяє природа. Тільки жити й радіти. Але душі та серця людські плачуть. Бо в Україні йде страшна війна. І гинуть найкращі, гине цвіт нації…

Знову сумна звістка накрила своїм чорним крилом. 25 квітня, виконуючи військовий обов’язок по захисту суверенітету та цілісності України, в результаті ворожого артобстрілу на території Донецької області, загинули наші земляки, мужні воїни Андрій Коваленко і Анатолій Красніков.


Вони не були братами по крові, але стали дуже близькими по життю. Свояки, обидва байкери. Мали ось таке незвичне уподобання. Вони не народилися на Солонянщині, але солонянська земля прийняла їх, як своїх рідних дітей.

Андрій народився у Дніпрі 18 серпня 1981 року. Навчався в школі №71, потім у філософсько-етичній гімназії імені Реріхів. Після закінчення вступив до НУК імені Адмірала Макарова. У 2004 році одружився. Через рік народився син Руслан, а незабаром і другий син Максим.

Спочатку працював директором благодійного фонду, потім займався комерційною діяльністю. Прораховував бізнес проєкти, реалізовував їх від початку і до запуску. Був талановитим економістом, аналітиком та успішним бізнесменом. У нього під час війни зупинилося два виробництва. Устаткування з нього віддав у безоплатне користування волонтерам. Зараз вони виготовляють набори сухих борщів, супів і компотів для швидкого приготування їжі на передовій.

Мав багато захоплень, гарно грав на гітарі. Був везучим і влучним мисливцем, активним членом мисливського колективу. Навчав і дітей мати справу зі зброєю. Полюбляв їздити з ними на рибалку. А ще захоплювався стрільбою з лука. Регулярно тренувався і відвідував з дітьми стрілецький клуб.

У його мами була пасіка з більше ніж 30 вуликів, на якій всі працювали разом. Особливо Анатолій. Тому у нього був позивний Пасічник, а ось у Андрія - Байкер.

Анатолій народився у місті Запоріжжі 20 травня 1985 року. Після першого року життя родина переїхала до Дніпра. Навчався у школі, закінчив Національну маталургійну академію України, за спеціальністю «інтелектуальна власність». Працював завідувачем виробництвом та начальником склада. Коли в 2014 році розпочалася війна на Сході, став на захист Батьківщини у складі добровільного батальйону «Дніпро-1».

Дуже вміло грав на скрипці. Анатолій полюбляв отримувати адреналін: стрибки з мостів, виробничих труб. Мав багато друзів, які дуже цінували його особистість і завжди стояли у черзі, до кого першого він приїде у гості. Анатолій завжди виборював справедливість виключно законним шляхом. Був терплячим до бюрократичних процедур, завжди досягав своєї мети. Його любили всі. Своїх дітей не мав, але мав багато похресників. Також хрестив і старшого сина Андрія.

Андрій і Анатолій крокували по життю разом. Товаришували, поріднилися. Андрій одружився на рідній сестрі Анатолія - Катерині. Завжди оберігали своїх рідних від небезпек. Брали активну участь в Революції Гідності у 2013 році. В Києві розбирали бруківку, у Дніпрі брали участь у демонтуванні пам’ятника Леніну. У 2014 році обидва були в складі Полку національного захисту міста Дніпра. Мають нагороди.

У них була родина, їх любили. Коли прийшла війна, пішли разом захищати рідну землю від російського окупанта, наші домівки, наші сни, своїх рідних. А тепер і разом пішли до Господа, стали у стрій небесного війська.

Солонянці провели героїв в останню путь, віддали останню шану...

Низький уклін родинам. Дякуємо за Ваших синів, чоловіків батьків, братів... Вічна пам’ять Героям України... Пам’ятайте їх. Не маємо права забувати!

СЛАВА УКРАЇНІ!!!

97 переглядів0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі