• Olena Reynat

Страхітливе обличчя війни

Трибунал

в Гаазі

Поки що нашу рідну Солонянщину, як і всю Дніпропетровську область, обминають активні бойові дії російських загарбників. Вони точаться на прикордонних територіях, поблизу Києва, Харкова. Хоча вже й відбулося кілька ракетних атак на обласний центр під ревіння звуків повітряної тривоги. Зруйновано територію одного з підприємств, завдано удару по місцевому міжнародному аеропорту. І це своєрідне нагадування усім жителям: розслаблятися не можна.

Біль, помножену на гнів, викликають завжди кадри хроніки війни. Особливо вражають обличчя дітей, які дуже швидко на ній дорослішають. Як ось у цього хлопчика. Його дитинство дуже рано закінчилося, доля залишається невідомою. Рідну багатоповерхівку потрощено, вона стала непридатною для проживання. Крім того ще й небезпечною. А ну як знову прилетить ворожа ракета чи снаряд?!

На вулиці вціліла лише дитяча гойдалка. Ніби нагадування, що тут колись існувало мирне життя.


Потрощене пологове відділення у Маріуполі. Місто не здається, чинить опір ворогу. І через це заручниками стають мирні жителі. В очах майбутньої матері страх і переживання за дитину, яка незабаром має народитися. Обличчя забризкане кров’ю. «То все фейк, театральне інсценування, знайшли артистку, - надувають щоки затяті пропагандисти Кремля Скобєєва, Соловйов. – Пологове відділення розбомбив сам український полк «Азов». А тепер нам показують…» Слів від подібної брехні просто бракує.

На щастя, Маріана Підгузька, яку зафіксувала камера, зуміла благополучно народити здорову дівчинку. А ось іншій жінці, яку несуть на носилках, не пощастило. Вона дістала поранення під час бомбардування, медики зробили кесаревий розтин. Тільки врятувати дитину і породілля не вдалося.

Під час бомбардування загинула бабуся, лежить на землі. Своїм плачем онука намагається ніби перекричати звуки страхітливої війни. Кому саме виставляти рахунок за подібну жорстокість окупантів?

На території України, крім працівників місцевих засобів масової інформації, телеканалів, працюють і десятки іноземних журналістів. Всі вони скрупульозно фіксують, фільмують численні порушення російського агресора проти людства. Доказів для Міжнародного кримінального суду в Гаазі більше, аніж достатньо. Доведено використання російськими військовими так званих кластерних ракет, які ще називають касетними. Один снаряд викидає у повітря сотні маленьких, які в своє чергу розриваються і уражують людей на значній території. Вони заборонені міжнародною конвенцією. А ще фосфорні снаряди, які просто спалюють людей. Замість високоточних сучасних ракет на голови мирних жителів українських населених міст і сіл падають фугасні авіабомби часів Другої світової війни. У цьому зізнаються пілоти підбитих російських бомбардувальників.

Міжнародний кримінальний суд в Гаазі, також відомий як Гаазький трибунал, вже розпочав розслідування воєнних злочинів, скоєних Росією в Україні. Про це повідомив головний прокурор суду Карім Ахмад Хан. Він уточнив. що його відомство отримало звернення щодо ситуації в Україні від 39 країн світу, серед яких країни ЄС, а також Австралія, Канада, Великобританія.

Ці звернення, пояснив Хан, дозволяють його відомству розпочати розслідування ситуації в Україні ще від 31 листопада 2013 року й донині, таким чином «охопити усі заяви про воєнні злочини, злочини проти людяності або геноцид, скоєні раніше і нині, і здійснені на всій території України будь-ким». Хан також додав, що його команда негайно розпочала збір доказів. Бо ще під час попереднього вивчення ситуації в Україні, отримано підстави вважати, що там було здійснено злочини, які підпадають під юрисдикцію Суду та можуть бути розглянуті ним.

«Виконуючи свої обов’язки, я намагатимуся взаємодіяти з усіма зацікавленими сторонами й сторонами конфлікту, щоб забезпечити об’єктивне й незалежне розслідування за принципом взаємодоповнюваності. При цьому ми й далі зосередимося на нашій основній меті – гарантуванні відповідальності за злочини, що підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального трибуналу», - зазначив Хан.

Так вважає розвідка

За інформацією структур, які збирають оперативні дані й аналізують їх, наступальна активність ворога останніми днями знизилася. Цьому є пояснення. Загарбники втратили до 40% своїх підрозділів, які розпочинали війну. Мається на увазі кількість загиблих, поранених, полонених, а також знищена військова техніка. Вона просто вражає.

Завдання по розгрому угрупувань Збройних сил України, виходу на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей, які ставилися, не виконано. Водночас окупанти зупинилися і на Миколаївському напрямку. Захисники усіх великих міст і містечок чинять шалений опір агресору. У останніх, що називається, горить земля під ногами.

Ворог намагається перегрупуватися,’ підсилитися за рахунок батальйонно-тактичних груп, які зазнали значних втрат у перші дні бойових дій, військових найманців з числа громадян іноземних держав. Крім того, є інформація, що російське військове керівництво прийняло рішення про достроковий випуск курсантів вищих військових навчальних закладів з подальшим залученням їх до бойових дій проти України.

Є й інше пояснення невдач ворога. Розраховуючи на бліцкриг, не забулися видати своїм воякам парадне обмундирування для майбутнього шествування по підкореному Хрещатику. А ось сухим пайком, який має семирічну простроченість (!), забезпечили лише на 3-4 дні. Армія знаходиться постійно в холоді, голодує. Розпочалося мародерство до мирних жителів. І численні відеозйомки засвідчують цей непривабливий факт. В одному місці грабують магазин чи торговельну точку, в іншому нишпорять по курятниках сільських жителів і забивають птицю, аби хоч якось прогодуватися. Не військо, а зголодніла орда. Хіба тут до бойових дій?

Українські захисники постійно оглядають підбиту ворожу техніку, викидаючи з неї усі речі. А там викрадений у якоїсь домогосподарки кухонний комбайн, м’ясорубка, принтер до комп’ютера, одяг. Усе це планували вивезти додому в Росію як військовий трофей.

Існують проблеми з тиловим забезпеченням. Насамперед, це відсутність боєприпасів, пального. Українські захисники діють тут рішуче і послідовно, випалюючи цілі колони. Один з прикладів – знищення російської колони постачання в Чернігівській області 7 березня. В її складі 10 паливних заправників у супроводі 4 одиниць БТР-80 і транспортно-заряджувальної машини зенітно-ракетного комплексу Оса-АКМ. Все було знищено.

Інші фото, для прикладу. Колона автозаправників чомусь вирішила рухатися степовою дорогою. Можливо заблукали тиловики? Адже всі топографічні дорожні знаки українці попередньо зняли. Зліва – залізнична колія, справа – лісосмуга. Тут все і закінчилося для ворожої колони повним крахом. Пальне не дійшло до свого адресату. Значить бойова техніка стоятиме на приколі без діла. Як цей кинутий танк під деревами. Нібито й не горілий. І все ж екіпаж відсутній. Або здався у полон, або блукає десь лісами, переховується.

У місто залетіла ракета і не розірвалася, стирчить стабілізатором з асфальту. І це дуже добре, а то б наробила біди. Як бачимо, навіть боєприпаси в російській армії браковані.

під впливом

зомбоящика

Цей сюжет ніколи не покажуть російські телевізійні канали. За інформацією полонених, в одному з прикордонних населених пунктів зараз квартирується цілий військовий духовий оркестр. Чому ж нудьгують музиканти? Бо не знають, що робити. Їх відрядили для участі у запланованому київському параді. Але той однозначно не світить загарбнику.

Можна б грати траурні мелодії по чисельних загиблих. Тільки ж це підрив морального духу ще живих військовослужбовців. Відправити музикантів додому? Знову неув’язка. Вийде, як елемент зневіри в успішності розпочатої, так званої, спецоперації. Одна біда.

Саме така думка приходить в голову, коли слухаєш з екрана телевізора головних пропагандистів Росії. Від них ллється скільки отрути, злорадства, негативу в бік України, що доводиться переключати телеканали. Слухати їх просто неможливо. А ось пересічним росіянам доводиться це робити. Бо в них просто немає вибору. Рішенням влади там відключили Facebook, а нещодавно й Інстаграм. На черзі, мабуть, Youtub. Тобто, повна ізоляція від зовнішнього інформаційного світу. Звідки ж тепер росіянам знати правду про війну в Україні, бомбардування, знищення мирних людей? Телевізор! Так там і саме слово «війна» заборонене. Виявляється, що «наймиролюбніша країна світу Росія» просто не може її розв’язати. І цю думку охоче тиражують пропагандисти.

В Кримінальному Кодексі РФ є стаття 353 ч.1 про планування, підготовку і розв’язування агресивної війни. Міра покарання по ній – 15 років позбавлення волі. А в ч.2 цієї ж статті «Ведення агресивної війни» - передбачене покарання вже 20 років. Для місцевих прокурорів роботи – непочатий край. Тільки ж хто піде проти влади, яка власне і повинна б сидіти за гратами.

Натомість Дума в супероперативному режимі приймає доповнення до статті 207 - «Публічне розповсюдження заздалегідь неправдивої інформації про використання Збройних сил Російської Федерації». Покарання – 15 років ув’язнення. Тепер не скаже скорботна матір ні про загиблого сина, який десь пропав без вісті у ході «навчань», ні про оту трикляту війну, у горнило якої кинуто молодих хлопців. А вони ще й життя не бачили. Бо сама сидітиме за гратами. Знайдуть у гірких материнських сльозах фейк, який нібито ганьбить армію агресора. Ось такі реалії справжнього «русскава міра».

З цього приводу наведемо кілька думок. «Росіяни – перша в світі нація, яка повністю знищена за допомогою телевізора…». І ще: «Єдина високоточна зброя Росії – телевізор. Вражає мозок навіть коли його немає». З цим важко не погодитися.

Полон – шлях до життя

Ця подія чомусь не набула широкого розголосу. А даремно. Бо вчинок 600 російських елітних морських піхотинців, які відмовилися йти на вірну смерть після отримання наказу десантуватися на узбережжі Одеси, на те заслуговує. Не зрозуміли хлопці у тільниках, що саме вони забули поблизу чужих берегів.

Коротка передісторія. Українські моряки на своїх швидких катерах зманили найсучасніший ракетний корвет росіян «Василь Биков». А коли той необачно наблизився до акваторії Одеси, вже подумки святкуючи перемогу, дістав відсіч з ракетної системи залпового вогню берегової артилерії. Задимівся корвет, а згодом взагалі пішов на дно Чорного моря. Славна вікторія для українських моряків!

І ось тепер настала черга морській піхоті висаджуватися на заміновані одеські пляжі, які прострілюються артилерією. Проте інстинкт самозбереження тут відіграв важливу роль. Отримавши відмову особового складу, десантні кораблі повернулися до бухт у Севастополі та Донузлаві. Їм тепер заздрять усі інші вояки, що залишаються ще живими після невдалих спроб добитися успіхів у війні. «Треба здаватися! Хоч живими залишимося…», - гуляє думка по військах. Тим більше, що з полоненими поводяться дуже цивільно. Годують, дають можливість вийти на телефонний зв’язок з рідними і близькими, заспокоїти їх.

В бою ж росіянам відступати не можна. За спиною стоять загороджувальні загони «кадировців» з так званого другого ешелону, які елементарно розстрілюють несвідомих дезертирів з кулеметів. Цей наказ дало командування. В роки Другої світової війни так діяли сумно відомі підрозділи НКВС проти штрафників. А чим завинило нинішнє покоління російських військових?

Ще одне шокуюче повідомлення. У захопленому окупаційними військами місті Бородянка Київської області 12 березня близько 16:00 «кадировці» розстріляли 12 поранених російських військовослужбовців 36-ї ОМСБр, яких мали евакуювати на територію сусідньої Білорусії для лікування у шпиталі. Розстріляли просто так, аби клопоту не мати. Про це за даними розвідки повідомив секретар РНБО Олексій Данилов. Невідомо, що ж тоді й можна назвати фашизмом?!

Сили протиповітряної оборони ЗСУ досить часто збивають у небі російські бомбардувальники, винищувачі. Після катапультування пілоти почали масово гинути, у них не розкривався парашут. Яка причина? Неправильна укладка строп. І це робилося спеціально, аби пілоти не змогли розкрити таємні накази своїх командирів. Вони – справжні камікадзе у небі без шансів на виживання. Ось такі порядки в авіації загарбників.

Як ситуація розвиватиметься далі – будемо обов’язкове інформувати наших читачів. Одне зрозуміло: здатися в полон для російських вояків означає закінчення війни і гарантію життя.

Втрати ворога

На момент підписання газети»ВПЕРЕД» до друку в Генеральному штабі ЗСУ озвучили загальні бойові втрати противника з 24 лютого по 20 березня. Вони орієнтовно склали: особового складу – близько 14700 осіб, танків – 476 одиниць, бойових броньованих машин – 1487, артилерійських систем – 230, РСЗВ – 74, засоби ППО – 44, літаків – 96, гелікоптерів – 118, автомобільної техніки – 947, кораблі/катери – 3, цистерни з паливно-мастильними матеріалами – 60, БПЛА оперативно-тактичного рівня – 21, спеціальна техніка – 12 одиниць.

Треба сказати, що ці дані ретельно уточнюються. Підрахунок ускладнюється високою інтенсивністю бойових дій. Наприклад, завдано ніщивного удару зведеному загону 331-го гвардійського парашутно-десантного ударного костромського полку, який брав участь у бойових діях на Київському напрямку. В результаті живим залишився лише один (!) військовий, якого поранено і відправлено до шпиталю.

Як бачимо, українські військові ведуть активний спротив ворогу, який упродовж усієї військової кампанії поніс серйозні втрати.

28 переглядів0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі