• Olena Reynat

Сумом серця оповиті

Восьмий рік триває жорстока війна. Найкращі сини України віддають своє життя за перемогу над російським окупантом. Війна знову чорним крилом накрила наш рідний край.


Солонянщина в останню путь провела двох земляків, які віддали життя, захищаючи Україну від російського агресора.

Першого квітня траурна панахида пройшла в селі Безбородьково, де попрощатися зі своїм односельцем Шерстюком Олександром Анатолійовичем, 1993 року народження, вийшли всі мешканці та багато жителів інших сіл громади. Олександр був батьком трьох дітей. Тобто, мав цілком законний привід залишитися вдома. Та не таким його виховали батьки... Залишив дітей і з початку повномасштабного вторгнення пішов у райвійськкомат. Старший солдат Шерстюк Олександр загинув у Донецькій області під Верхньоторецьком. Загинув будучи вірним військовій присязі, з честю і до кінця виконавши свій службовий обов’язок, віддавши за мир в Україні найцінніше – власне життя.

Другого квітня військова варта перемістилась у селище Солоне, де біля Дошки вшанування пам’яті Героїв зібрались мешканці Солонянщини, аби провести в останню путь Шевченка Романа Олександровича, 1971 року народження. Мав золоті руки, був гарним чоловіком та батьком. Загинув під час важких боїв у Сумській області Охтирського району під Тростянцем… Він був прикладом мужності, хоробрості, самовідданості. Рука російського окупанта забрала в семирічного сина батька, в Батьківщини - сина й воїна.

Воїн помирає двічі. Вперше - коли зупиняється його серце в бою за свою Батьківщину, а вдруге - коли помирає пам’ять про нього та його подвиг.

Не забуваймо наших Героїв. Пам’ятаймо їх... Вони загинули, аби ми жили... Схиляємо голови у вдячності перед тими, хто тримав небо над нами. Щирі співчуття усім близьким та рідним наших Героїв.

Не маємо права забувати!

Ми обов’язково переможемо!

СЛАВА УКРАЇНІ!

Людмила КУЛИК, головний редактор


282 перегляди0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі