Такий солодкий… цукор


Колись першоквітневі розіграші були невід’ємною частиною життя. Жарт на зразок «Щось у вас спина вся в білій глині» вважався примітивним. Доводилося видумувати варіанти більш оригінальніші. Ось один з вдалих випадків. Приходжу на роботу і ненав’язливо, нібито між іншим, розповідаю своїм дівчатам: - Купив мішок цукру просто за смішною ціною. Чи ще одного взяти? Влітку для варення обов’язково знадобиться. І сиджу спокійно, гортаю якісь папірці. А ось члени нашого невеличкого колективу вже включили свій бортовий комп’ютер. - Що за цукор, звідки він, де його продають? – одразу ж виявили інтерес. Запропонована легенда здалася їм правдивою. Мовляв, на посту ДАІ зупинили фуру без документів на цукор. Ось і вирішили цей конфіскат негайно реалізувати. А розпродаж йде на стоянці поблизу районної лікарні. Бачу, що тема зацікавила. Вже й відпрошуються з роботи. Найняли автомашину, з’їздили до сусідньої Гончарки по гроші. І чимскоріш до лікарні. - Де тут фура? - А звідки їй взятися? – дивуються перехожі. Одразу ж всі і зрозуміли, що сьогодні день такий – 1 квітня. З цукром пов’язана і ще одна історія. Сільська вулиця, сидять жінки на лаві біля воріт, розмовляють. Зупиняють чоловіка, який йде по дорозі. - Петро, поговори з нами, або збреши що небуть. - Ой, ніколи брехати, поспішаю до пошти. Там на зупинці цукор з машини продають, майже задаром. І пішов. Жінки швидко зметикували, що і їм зволікати не треба. Побрали гроші, візки і чимскоріш до пошти. - А де тут автомашина з цукром? - Яким?.. Зустрічають згодом Петра. - Що ж ти нам збрехав? - Так ви ж самі просили…

1 перегляд0 коментар