То був справжній полковник

Василь Дмитрович Волощенко один з тих наших земляків, хто прославив рідне Солоне далеко за його межами. Майбутній гвардії полковник ріс у звичайній селянській сім’ї. Змалку був привчений до праці. Під час літніх канікул перевагу віддавав не іграм з однолітками, а працював у колгоспі, намагався заробити бодай копійку для сім’ї.

Після закінчення середньої школи успішно вступив до військового училища в Ленінграді. А через два роки навчання перевівся до Київського Червонопрапорного училища самохідної артилерії, яке згодом і закінчив.


Завертілися роки армійської служби по військових частинах і гарнізонах. Обіймав різні посади – від командира взводу до командира танкового полку. Здібного офіцера було направлено на навчання до військової Академії бронетанкових військ імені маршала Р.Малиновського. Її Василь Дмитрович закінчив з відзнакою. А в своєму архіві бережно зберігав чотири Почесні грамоти, отримані за високі показники у навчанні. Їх підписав начальник Академії, маршал бронетанкових військ О.Лосік.

За роки служби наш земляк побував у різних краях – Німеччина, Азербайджан, Куба. Дуже відповідальними виявилися дні перебування на острові Свободи в ході засекреченої стратегічної операції «Анадир». На відстані 25 кілометрів від столиці Гавани проводив навчання 40 кубинських танкістів бойовій майстерності. За що отримав подяку від самого Фіделя Кастро.

Легендарний «команданте» особисто прибув на полігон подивитися, наскільки успішно проходить бойове навчання молодих кубинських вояків. А коли Василь Дмитрович власноруч сів за важелі потужного Т-55 і легко, ніби граючись, здолав одну із найскладніших навчальних перешкод на полігоні, гість був просто у захопленні від такої майстерності. До речі, цей випадок докладно описано в книзі «Покій нам лише сниться», автори якої І.Герасимов, В.Анастасієв, В.Жуковський та ін.

Успіхи на службі В.Д.Волощенка відзначено урядовими нагородами. Одна із значимих – орден за службу Збройним Силам СРСР, підписаний секретарем Верховної Ради Георгадзе.

Після відставки знайшов себе Василь Дмитрович і в цивільному житті. Він очолив Білоцерківські міську організацію ветеранів, яка незабаром стала однією з кращих у країні. На той час вона нараховувала у своїх рядах близько 11 тисяч учасників бойових дій у Другій світовій війні, військовослужбовців, учасників тилу. Шановані ветерани не були обділені увагою, постійно відчували піклування про себе. І слова вдячності вони викладали у газетних матеріалах, особистих листах. Їх зберігається дуже велика кількість. Ось таким був наш земляк, справжній гвардії полковник.


Віра СТРОМЕНКО, с-ще Солоне

106 перегляд0 коментар

Останні пости

Дивитися всі