Три історії про товариша

Якось буденно, зовні непомітно відбулася в житті Генінга Олександра Олександровича ця подія – 60-річна ювілейна дата. А все тому, що дуже мало знають про нього солонянці. Інколи навіть не здогадуються, що поруч з нами проживає людина широкої, доброї душі, і водночас високого сумління, порядності в питаннях виконання покладених службових обов’язків. Чесний, справедливий. І про це варто розповісти.

Несподіваний рейд

У приміщенні будинку культури Микільського-на-Дніпрі мала відбутися гарна подія – відзначення кращих спортсменів села за підсумками року. А таких немало. Футбольна команда «Хвиля», яка і чемпіоном Солонянського району встигла стати, і володарем традиційного Кубка обласної газети «Зоря». А ще чоловіча і жіноча волейбольні збірні, які, несподівано для багатьох фахівців, почали диктувати свою моду на районних змаганнях. Ініціаторами цього дійства стало подружжя Олександра і Катерини Котенків.

Журналіста запросили невипадково. Адже це не тільки зустріч друзів, а ще й певна гарантія, що потім про неї напише районна газета «Вперед».


Ось тільки одна проблема виникла: чим саме добратися у вечірній час до Микільського-на-Дніпрі на запланований захід? За допомогою звернувся до свого товариша Генінга Олександра Олександровича, який на той час працював державтоінспектором райвідділу внутрішніх справ. Офіцер ДАІ погодився разом прогулятися по сільській глибинці. Каже, це буде своєрідний рейд по дотриманню правопорядку на її території.

І поки в сільському будинку культури тривало спортивне свято, інспектор став на перехресті кількох доріг села з жезлом. Тут несподівано і закипіла в нього робота. Про її наслідки дізнався, коли до святкової зали прийшла ціла делегація знайомих односельчан з проханням посприяти у пом’якшенні покарання до порушників правил дорожнього руху. Серед них і дуже авторитетні, шановані люди.

Цю картину варто було побачити. Вечоріло. На вулиці незвичне скупчення транспортних засобів. Нарахували аж дев’ять мотоциклів, три легкових автомашини. Поруч людський натовп. І всередині, з пачкою водійських посвідчень, наш Сан Санич у міліцейській формі.

- Я що, винуватий? – ніби аж виправдовується інспектор. – Вони ж самі злітаються ніби нічні метелики на світло з ліхтаря. І всі із запахом алкоголю…

Вже послано гінця по Миколу Кузьмича Костогриза, завгара місцевого колгоспу «Прогрес». Той має виділити вантажну автомашину, щоб перевезти до райвідділу міліції частину мотоциклів. Ті, які габаритні, з коляскою, мають до ранку переночувати на території автогаража разом із легковичками. Це своєрідний штрафний майданчик.

Ми відійшли з О.Генінгом трішки вбік. За подібної ситуації навіть спробувати натиснути на товариша було б нечесно. То вже остання справа. Лише спокійно запропонував йому компромісний варіант, який можна назвати коротким словом - «профілактика». Мовляв, ще раз добряче полякати порушників, провести з ними таку собі роз’яснювальну роботу про недопустимість сідати за кермо транспорту під градусом. Ну, а вже іншого разу…

Інспектор ДАІ хвильку подумав, але так і зробив. Добре, що не встиг скласти жодного протоколу, просто ніколи це було зробити.

- Все зрозуміло? – запитав він суворо у принишклих порушників після короткої бесіди.

- Зрозуміло! – в один голос із вдячністю ті у відповідь.

Трагічні наслідки вечора для них несподівано почали перетворюватися на справжнє свято, позбавлення від значних неприємностей.

- Мотоцикли самі докотите до хати, чи можливо допомогти? – знову допитується Олександр Олександрович.

- Дякуємо, все буде в порядку…

Сьогодні уявити подібну картину, ситуацію в роботі нинішньої дорожньо-патрульної служби дуже важко. Мабуть, що й неможливо. Раніше чомусь не думали про наповнюваність бюджету за рахунок штрафів чи власних кишень у міліцейському мундирі. Люди в формі були якимись добрішими, поряднішими. Часто звучав термін - профілактика порушень. Чи можливо було більше співробітників, схожих на Олександра Олександровича Генінга? На порозі 60-ліття про нього ніхто з водії не сказав поганого слова. Хоча й складав протоколи про різні порушення, виносив рішення.

Через тиждень після описаних подій поцікавився у знайомого ситуацією в Микільському-на-Дніпрі. Той відповів лаконічно:

- Все нормально, тихо. Ось тільки торгівля не задоволена, продаж алкоголю в магазинах села різко скоротився.

По «гарячих»

слідах

А тепер мова піде про досить резонансну дорожньо-транспортну пригоду зі смертельним наслідком, яку вдалося оперативно розкрити автоінспектору О.О.Генінгу завдяки високій професійності дій.

Пізній вечір. Автобуси вже закінчили свій маршрут. По дорозі, яку оповила пелена туману, йдуть двоє чоловіків з важкими продуктовими валізами в руках. Вони гостювали, були учасниками веселого застілля у рідні. Через це й не встигли на рейсовий автобус. І ось тепер від села Оріхове намагаються добратися до поста ДАІ. Там шанси потрапити у Дніпропетровськ набагато вищі, аніж на сільській дорозі.

Але попутники не миряться з ситуацією. Вони сміливо і водночас безрозсудливо кидаються ледве не під колеса чергової машини, намагаються її зупинити. Тільки хто підбере незнайомих п’яних людей пізньої години та ще й серед степу?

Одна автомашина обминула небезпечні рухливі об’єкти, друга. А ось слідуюча не змогла уникнути зіткнення. Воно закінчилося фатально для одного із голосуючих.

Водій автомашини зупинятися не став, мовою міліцейського протоколу «з місця пригоди зник». Допомоги потерпілому не став надавати. Хоча той її вже й не потребував.

На дорозі все відбулося дуже миттєво. Через це живий попутник не зміг нічого суттєвого повідомити працівникам оперативної групи міліції. На його думку, збили родича «Жигулі», але навіть кольору машини не пам’ятає. Ось яким був стан потерпілих. Саме за таких умов довелося приступити вночі до розслідування справи нашому автоінспектору.

За допомогою ліхтаря Сан Санич методично, скрупульозно оглянув місце пригоди. Хоча була й темрява, туман, але зумів розгледіти уламочок декоративної решітки від автомашини. Він явно належав не «Жигулям», а скоріше за все ГАЗ-24. Таких авто в районі немало.

Тепер далі. На асфальті - невеличкий шматочок фарби бежевого кольору. Якщо він тут з’явився в результату зіткнення – зону пошуку буде значно скорочено. Так воно і вийшло. Вже через дві години учасника ДТП і його автомашину було знайдено.

Далі діло перейшло у площину судового розгляду. Але свою справу старший лейтенант автоінспекції О.О.Генінг виконав з високою професійністю. І це відзначило керівництво райвідділу.

У пошуках якірного ланцюга

В селищі Новопокровка на місцевому цвинтарі стався акт вандалізму - викрадено важкі металеві ланцюги, якими було огороджено одну з могил. На той час О.О.Генінг працював тут дільничним інспектором міліції. І взявся за діло з властивою йому рішучістю.

Строкову службу він проходив на Балтійському флоті, добре знав призначення якірних ланцюгів, їхню вагу. Зрозумів, що на кладовищі орудував так званий металіст. І його прізвище вдалося встановити. Двічі судимий, ніде не працює. Єдиний заробіток – здавання металобрухту. Ось тільки з фактом крадіжки не погоджувався. Говорить, що знайшов метал у лісосмузі поруч із цвинтарем. Що й казати, досвідчений грабіжник. Знав, якщо зізнається – нового строку тюрми не обминути. І затято стояв на своєму.

Пізніше Сан Санич розповів: більш жорсткіше вести слідство не став. Це було б незаконно. Хоча в особі злодія сумнівів не було. Але й справедливість потрібно було відновити.

Для цього зустрівся із приймальницею металобрухту. На її подвір’ї цепів вже не було, перед цим метал встигли вивезти. Але заперечувати сам факт його прийомки господарка не стала. Перед нею дільничний інспектор поставив цілком розрішиме завдання: знайти схожі ланцюги і повернути їх потерпілим. Тільки ж не шляхом нової крадіжки. І це було згодом зроблено.

Вже навіть за ці невеличкі історії можна поважати Олександра Олександровича Генінга. А їх у нього було немало в житті. Хай здоровиться гарній людині!

Микола ТКАЧУК, журналіст

138 перегляд0 коментар

Останні пости

Дивитися всі