У Любимівці постав православний храм



«Відродження патріотизму, національних та релігійних традицій»... Ці слова дуже часто пафосно лунають з вуст політиків.

Навдивовиж, інакше звучання вони отримують у конкретно зроблених справах. Хотілося б розповісти маленьку історію про надзвичайно важливу подію, яка сталася у селі Любимівка завдяки місцевому жителю Олегу Ладиці та його родині. Мова піде про будівництво храму святого Владислава Сербського у цьому селі.

Ім’я Владислав… Воно з’явилося у сім’ї Наталії та Олега Ладики з появою на світ їхнього малюка. Його обрали при Хрещенні сина. У різних наймилозвучніших відтінках промовлялося батьками і сестричкою, часто його можна було почути з вуст дідуся чи бабусі, які загукували внука до столу, бо той після міської квартири, відчувши «сільську свободу», гасав з однолітками вигоном, досліджував околиці села та рибалив на сільському ставочку, забувши про все на світі, як це часто буває з хлопчаками. З часом батьки вирішили перебратися в село, і Влад допомагав батькові в облаштуванні сільського будинку.

Та страшна звістка про трагічну загибель в автокатастрофі 18-річного юнака чорним круком впала на подвір’я. Довкілля для родини перестало існувати, світ звузився до розмірів зображення їхнього Владика на чорному гранітному постаменті. «Життя на цьому не закінчується, все одно треба щось робити для людей», - сказав Олег Ладика одній жінці, яка також втратила сина в автокатастрофі і була присутня на відкритті церкви.

Він знайшов у собі сили та вирішив збудувати капличку на честь святого Владислава, ім’ям якого був названий його син. Спочатку думали звести її при дорозі, на місці трагедії, але, порадившись з о.Миколою Марчуком, вирішили поставити її в селі. Три роки тому на місці будівництва каплички освятили хрест. Це була грандіозна подія для Любимівки, бо в селі вже впродовж багатьох десятиліть не було церкви. Не залишилося в живих і тих людей, які могли б розповісти, де колись був храм.

На освячення хреста прибув архієпископ Дніпровський і Криворізький Симеон у супроводі багатьох священиків. І з часу освячення хреста для родини Олега Ладики почалося інше життя. Всі перейнялися ідеєю побудови каплички, та потім стало зрозуміло, що обрані архітектурні форми замалі і вирішили збудувати невеличку церкву, яка повинна стати центром культурно-релігійного життя, початком відродження, бо маючи тисячолітню історію, село почало занепадати: молодь виїжджає у пошуках кращого життя, роботи немає, транспортне сполучення з Солоним та Дніпром відсутнє, школа закрилася, клуб розвалився…

Відкриття церкви нова сторінка історії. 7 жовтня, в день коли Православна Церква вшановує пам’ять святого Владислава, князя Сербського, відбулося освячення церкви.

Високопреосвященннійший Симеон, архієпископ Дніпровський і Криворізький, у співслужінні з настоятелем храму митрофорним протоієреєм Миколою Марчуком та настоятелем Свято-Успенського храму с.Микільське-на-Дніпрі митрофорним протоієреєм Юрієм Мельниченком звершили чин освячення та першу Божественну літургію. Новозбудований храм не міг вмістити всіх, хто прибув на свято. Владика Симеон у своїй проповіді наголосив на тому великому значенні, яке має Церква в житті народу, тим паче, що храм святого Владислава в с.Любимівка належить до Православної Церкви України, яка в свою чергу є частиною великої спільноти світового Православ’я. Богослужіння у церкві звершується рідною українською мовою і це дає змогу людям з розумінням сприймати Боже Слово, яке лунає, адже апостол Павло у своєму Посланні до Коринф’ян так і пише: «У церкві краще почути п’ять слів зрозумілою мовою, ніж десять тисяч слів незрозумілою», і ще: «Коли молишся незрозумілою мовою то уста твої моляться, а серце твоє спить».

По завершенні освячення Владика Симеон нагородив Благословенною грамотою та медаллю «За Благодійну діяльність» фундатора і будівничого церкви Олега Ладику. Чергову нагороду, Орден Святого Архістратига Божого Михаїла ІІ ступеня, від предстоятеля Православної Церкви України Блаженнійшого Епіфанія, Митрополита Київського і всієї України, Владика Симеон вручив митрофорному протоієрею Миколі Марчуку з нагоди його 55-ліття та 30-річчя священичого служіння.

Будівництво церкви в с.Любимівка стало поштовхом для відродження села. За час будівництва поновлено пішохідний місток через ставок, який з’єднує дві частини села, обнесено кам’яним парканом сільське кладовище. Біля церкви планується розбити парк. З переїздом сюди родини Олега Ладики, з упевненістю можна сказати: в села відкрилося друге дихання. Нехай Господь допомагає пану Олегу і його родині та всім людям доброї волі у творенні добрих справ, і дає їм здоров’я на многії і благії літа!

Олександра ПОЛЯНЧИКОВА,

від імені мешканців с.Любимівка

16 перегляд0 коментар