• Olena Reynat

Хроніка війни: день за днем

Горять ворожі танки

Безглузда, кривава, абсолютно нікому непотрібна війна… Шукаєш-шукаєш бодай якесь логічне пояснення діям верхівки російської влади і не знаходиш. Мабуть, що залишимо це питання для більш серйозніших аналітиків, коли прийде на українську землю мир. А сьогодні поговоримо про танки, які дійсно, що є грізною зброєю в умілих руках. Чи є такими російські вояки, які топчуть гусеницями нашу землю?

В оперативних зведеннях Генерального штабу Збройних сил України, у фотоілюстраціях бойових дій бачимо: ворожі танки дуже добре горять, перетворюючись на купу металобрухту. Допомагає цьому не лише бойова оснащеність українських захисників, а й їхня вмілість, помножена на сміливість. У такому переконує наведена інформація.

Лише третій день війни. Вся світова спільнота намагається проаналізувати наслідки агресії Російської Федерації до сусідньої незалежної держави, усвідомити плани їхнього бліцкригу, бажання організувати парад на столичному Хрещатику. Але ніколи про таке думати українським захисникам. Бо вони починають методично трощити війська загарбників, які рухаються великими механізованими колонами у напрямку Києва, Харкова, з півдня від Кримського півострова.


Окупанти зупинилися біля Конотопу. Бо на околиці містечка знаходиться близько 40 одиниць їхньої спаленої техніки. Це танки, БМП, вантажівки з боєприпасами, бензовози. Все, приїхали…

Територіальна оборона Києва отримала у розпорядження протитанкові комплекси «джавелін», NLAW. Вони допомагають в боях, які точаться на околицях Гостомеля, Ворзеля, Бучі. Українські механізовані частини поставили там потужний заслін і знищили цілу колону бойової техніки ворога.

Фото з гарного містечка Буча під Києвом, одна з вулиць якого просто заставлена битою ворожою технікою. Як-то кажуть, ні проїхати, ні пройти. Загарбника тут також зупинили.

І так день за днем. Одну колону знищено, другу, третю. А ось відеокадри, зафільмовані з повітря. Поблизу Броварів щільно рухаються танки ворога по асфальтній стрічці. Та раптовий удар вносить повне сум’яття в дії ворога. Палає перший танк, за ним - останній. Це така тактика, аби затиснути колону в кліщі. Бо втікати нікуди, розвернутися у бойовий порядок також.

Підбито інші танки, зривається боєкомплект. Мечуться у полум’ї налякані солдати супроводу, хто ще залишився живим. Паніка наростає. А за кадром телефонна розмова старшого офіцера з представником російського командування. «Наверху» бажають знати, що трапилося. Тільки бідоласі й сказати нічого. Самого командира 6-го полку вбито, намагається зібрати залишки підрозділу. Та вже стає очевидним: дуже багато втрат. Ворога очікували, йому організували своєрідну засідку. Пізніше порахували, під час короткого бою знищено одразу 40 (!) танків.

Загиблий особовий склад – молоді хлопці віком 20-23 роки. Їх так і покинули на полі бою, ніхто не підбирав. Наступна ворожа колона рухалася прямо по тілах. І про це розповідають по телефону самі росіяни. Жах!

В документах знайшли квитки на поїзд, який мав відвезти вояків додому. Тепер вони вже нікому не знадобляться.

Не повезло і 488 мотострілецькому полку, який дислокувався в м.Клинці Брянської області. Під Києвом він втратив 14 танків і 30 чоловік особового складу.

Повністю ліквідовано (!) 12-й полк знаменитої 4-ї Кантемирівської дивізії. Це справді елітний підрозділ Збройних сил РФ. Але ж українські захисники просто не знали про подібні обставини. Взяли та й потрощили ворожу техніку. В знайдених документах - бланки відряджень на навчання по підвищенню бойової майстерності танкістів. Що ж, вони вже закінчилися, а у залікових книжках…

155 бригада морської піхоти, яка прибула для участі у війні з далекого Владивостоку, майже вщент розгромлена. А це 600 чоловік загиблих, майже стільки ж поранених.

І знову кадри, які зафільмували мобільними телефонами українські оборонці. Бій нещодавно закінчився. Димиться горілий метал на танках, які стоять у незвичних позах з опущеними дулами гармат. Всередині у деяких – повний боєкомплект. Кілька одиниць бойової техніки застигли на степовій дорозі. Інша, після початку обстрілу, кинулася мабуть що під захист польової лісосмуги. Тільки це аж ніяк не врятувало її від трагічного фіналу.

Військовий оператор обережно обминає тіла загиблих ворожих солдатів, аби вони не потрапили в кадр. Справа в тому, що Youtube не схвалює публікацію насилля на сторінках мережі. А як бути українцям, що стали жертвами злодіянь справжніх фашистів? Вони просто плюндрують землю мирних людей.

Як цигани викрали танк?

Не дивлячись на увесь трагізм війни, трапляються й досить непередбачені випадки з іншим відтінком. Наприклад, у Миколаївській області цигани викрали в росіян… бойовий танк! Як саме це вдалося зробити – деталі не уточнюються. Можливо роми планують повторити акцію?

Відомо, що вони люблять коней. А в танкових двигунах, якщо порахувати, їх цілий табун. Так що для циганської громади це гарне придбання.

Тут ще таке. Бізнесмени Миколаївщини оголосили умови преміювання за кожний знищений ворожий танк. Сума – 5 тисяч американських доларів. Якщо техніка не пошкоджена, на ходу, преміальні можуть ще зрости. Адже її потім можна з успіхом використати проти агресора.

«Київський привид»

Пілот Збройних сил України, ім’я якого до цих пір тримається в таємниці, з перших днів війни став справжньою легендою повітряного простору. Люди його назвали «Привид Києва». Тільки-но російські аси збираються бомбити мирні квартали столиці, несподівано з’являється він. Влучний постріл ракетою і вже димиться черговий агресор. За шість днів боїв – 22 перемоги в небі! Рекорд просто немислимий. А упродовж 30 годин український пілот зумів збити аж 6 ворожих літаків: по два – СУ-35 і СУ25, по одному – МІГ-29 і СУ-27.

Треба сказати, що знищена ворожа техніка коштує недешево. Наприклад, сучасний багатоцільовий зверхманеврений винищувач СУ-35 – 28,5 мільйона американських доларів.

Є припущення, що «привид» може бути одним з досвідчених військових льотчиків, які оперативно повернулися до лав ЗСУ після ворожого вторгнення. В усякому разі він добре орієнтується в небі над Києвом, а знання місцевості вміло використовує для своїх блискавичних атак.

Пішли чутки, що пілота врешті-решт підбили вороги. І це виявилося правдою. Але льотчик зумів катапультуватися, добрався до військової частини і пересів вже на новий літак. Успіх не забарився прийти. На рахунку українського аса повітряного простору тепер вже 29 отриманих перемог!

Пильнують небо

В ході двох перших тижнів війни Дніпропетровська область, на щастя, опинилася поза активних бойових дій на її території. Плани загарбників спрямовані в першу чергу до столиці Києва та Харкова. Але несподівано ворог нагадав про себе. 11 березня близько 6:10 ранку нанесено три авіаудари. Ракети впали поблизу дитячого садка, багатоповерхівки, а також потрапили у приміщення взуттєвої фабрики. Загинула одна людина. Пожежники оперативно загасили полум’я на підприємстві.

Наступного ранку над містом знову почулися тривожні звуки сирени. Вони звучали і в Солоному. Близько 6:45 люди почули сильні вибухи. Мер міста Борис Філатов повідомив, що підрозділом Дніпровської зенітно-ракетної бригади знищено ворожу крилату ракету.

«Хочу вкотре попередити мешканців: ні в якому разі не знімати обстріли на камеру. Розповсюджуючи такі фото та відео у соцмережах, ви допомагаєте ворогові. Нехай ситуацією займаються силовики. Всю інформацію отримуйте виключно з офіційних джерел», - сказав Борис Філатов.

втрати ворога

На момент підписання газети «ВПЕРЕД» до друку в Генеральному штабі ЗСУ озвучили загальні бойові втрати противника. Знищено понад 12 тисяч чоловік особового складу. Через щільність бойових дій цифри уточнюються, вони можуть бути ще більшими. Також знищено 289 танків (за останню добу 15), 1249 бойових броньованих машин, 150 артилерійських систем, 34 засоби протиповітряної оборони, 77 літаків, 90 гелікоптерів, 617 одиниць автомобільної техніки.

Як бачимо, українські військові ведуть серйозний спротив ворогу, який несе великі втрати.

Неспокій солонянських волонтерів

Древня мудрість актуальна і понині: народ, який не бажає годувати свою армію, незабаром буде змушений годувати чужу. Своєрідне патріотичне гасло для солонянських волонтерів, які ніколи не поривали тісного зв’язку з українськими Збройними силами. І коли почалося військове протистояння на сході країни, вони стали частими гостями у діючих армійських підрозділах. Купували на зібрані від небайдужих людей гроші каски і бронежилети, берци, привозили на передову продукти харчування, медикаменти, засоби гігієни. Та навіть дитячі листи, які зігрівають серця наших захисників.

В дні справді кривавої війни, розпочатої агресором з Російської Федерації, ця діяльність набула ще більшої актуальності. Армії, крім продуктів харчування, сьогодні потрібні маскувальні сітки, протитанкові їжаки і колючки, спальні приналежності, дрова, купа іншого, на перший погляд дріб’язку, який тим не менш так потрібен українським бійцям. Ось, наприклад, селяни лупають вольські горіхи, арахіс, закупили курагу. Навіть жменька такої високо енергетичної суміші допоможе нашим бійцям відновити свої кондиції після запеклого бою .

Солонянські волонтери не сидять склавши руки. І про це сьогодні розповідає наш фоторепортаж. На ньому кадри активних буднів у Покровській церкві селища Солоного, Василівській, Письмечівській, Святовасилівській школах, культурних закладах села Тритузного.

Не будемо сьогодні рахувати, хто допоміг більше, а хто тільки збирається це зробити. Коли прийде очікуваний день перемоги і миру, згадаємо всіх.

8 переглядів0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі