Цей шлях заведе у нікуди

Зубожіння селян досягає критичної межі

Чи не кожного ранку Петро Олександрович Котенко ладнає в дорогу свого вірного друга велосипеда. Маршрут пролягає до Солонянського базару. Осінь щедро вродила в саду яблуками, пізніми грушами. А удвох із дружиною Катериною Опанасівною цей врожай їм просто не осилити. Так що вистачить і собі, і людям.

Є і ще одна причина для базарювання, яким ніколи у житті не займався - поповнення сімейного бюджету. Гроші від проданих фруктів не такі вже й великі. Але все ж дозволяють сходити до продуктового магазину і без душевних терзань купити бодай необхідне. Село сьогодні бідує.

Петро Олександрович говорить про таке з сумом. Його вік вже наближається до 90 (!) років. Ось чому за своє життя пам’ятає багато подій. І лихоліття фашистської окупації, коли мад’яри, які квартирувалися в Солоному, ледве не розстріляли усю їхню сім’ю. І тяжку працю у повоєнні роки по відродженню зруйнованого колгоспу. Жили просто, бідно, але раділи кожному прожитому дню. Завжди плекали надію на краще. Всяк траплялося. Тільки те, як сьогоднішня влада експериментує над своїми людьми, у жодні рамки не вкладається.

Значну частину трудової біографії П.О.Котенко віддав Солонянській птахофабриці. Коли вже був на пенсії і вирішив розрахуватися з роботи, не послухався директора підприємства Івана Семеновича В’юнова. А той радив не поспішати з рішенням. Як у воду дивився. Незабаром у птахорадгоспі відбулося розпаювання землі. І прізвища Котенка в списку володарів земельних паїв не виявилося. Натомість, їх отримали робітники, хто працював тут усього лише кілька місяців. Нечесно, несправедливо!

А що зараз робиться? Пенсія практично мінімальна. Чи хтось рахував з депутатів, політиків, як на неї можна прожити людині? Добре, що доплачують обом Котенкам по 500 гривень щомісяця за поважний вік. Бо ціни скрізь невпинно ростуть. Ось прийшла дружина з магазину, розповідає: у черговий раз буханець хліба подорожчав на 50 копійок. Пенсійні виплати чомусь стоять на місці.

Правда, не так давно прозвучала інформація: у зв’язку з підвищенням прожиткового рівня від 1 грудня підніметься і розмір пенсії на 53 гривні. Зовсім небагато. А ще за кожний рік страхового стажу працюючі пенсіонери отримають надбавку у розмірі 17,6 гривні. Це лише на 50 (!) копійок більше від попередньої суми. Подібні цифри звучать насмішкою для шанованих ветеранів, яких саме непросте життя, інколи й злидні, примушують шукати будь-яку посильну роботу.

З 1 березня в країні планується провести індексацію пенсій, їхній ріст становитиме 11%. Тільки до календарної весни людям треба ще якось дожити. Не будеш узимку сидіти в холодній хаті. А до цього йде. Бо державна компанія «Нафтогаз України» вже з листопада нинішнього року підняла ціну газу на 35%. Влітку за безцінь закачала у газосховища мільярди кубічних метрів такого стратегічного для країни пального, а зараз хоче нажитися на людях. Кажуть, що подібне збирається зробити і електропостачальна компанія. Цікаво, хто ж тоді в державі керує державою, хто думає і піклується про її громадян?!

Дуже вірно зробив Петро Олександрович, що в хаті, та й літній кухні, під час проведення газифікації не зруйнував старих печей. Тепер в них можна з метою економії газу, а отже й грошей, дровцями протопити, сухим бадиллям, гілками з обрізаного саду. І весело потріскує піч, дихає теплом груба. Як у роки далекого дитинства. Тільки кураю не вистачає. Звідки йшли і куди прийшли у цьому житті…

Котенко запровадив у сім’ї й економію електроенергії. У підсобних приміщеннях підсвічують лише малопотужні 30-ВАТні лампочки. А в хаті чи літній кухні - вже сучасні та яскраві «економки».

Так живуть, а скоріше за все виживають, й інші солонянці, які вже досягли похилого віку. Впродовж осінньо-зимового періоду рідко з’являються на вулицях. Хіба що сусідки домовляться та сходять разом по хліб, крупу чи цукор, підтримуючи одна одну за руку. А тут ще й карантин, пов’язаний з коронавірусом. Літні люди для цієї хвороби складають особливу групу ризику.

Є й інша причина: немає з чим людям ходити по магазинах. Як-то кажуть, вигрошилися. Невеличкий приклад. Щосереди «Ковбас-Маркет» у райцентрі відпускає для пенсіонерів м’ясні вироби з досить великою скидкою. Але не кожний має змогу навіть їх купити. Це стосується і молочних продуктів, які так потрібні ветеранам.

Влада повинна зважувати свої кроки, усі рішення, орієнтуючись на найбільш незахищені версти населення. Якщо цього не робити – шлях заведе країну у нікуди.

Микола ТКАЧУК, відповідальний редактор,

член НСЖУ

8 перегляд0 коментар

Останні пости

Дивитися всі