Частина історії держави

Однією з найстаріших фінансових установ країни є Ощадбанк. Свою історію він розпочинає з далекого 1922 року від перших ощадних кас тепер вже неіснуючої країни СРСР. Отже, нині відзначатимемо вже 92-у річницю нашої рідної установи.

Мені пощастило в ній працювати. І повірте, це був чи не найкращий період у трудовій біографії. Дружний, монолітний колектив завжди виступав як єдине ціле у напружених буднях. В роботі існував відомий принцип: один за всіх і всі за одного.

Можна пригадати немало цікавих історій, які пов’язані зі зведенням балансу, пошуком помилок у розрахунках. Наприклад, звітність не сходиться усього на 2-3 копійки. Для клієнтів банку, та як і для кожної пересічної людини, це дрібниці. Але баланс цього не розуміє, дебет має відповідати кредиту. Бувало, що й до ранку засиджувалася бухгалтерія у пошуках істини. Колись ледве Новий рік не зустріли з калькуляторами у руках. Але ніхто не ремствував: робота є робота.

Ми дружили, вміли працювати і відпочивати. Жили розумінням важливості справи, яку виконували для людей рідної Солонянщини. Адже були роки, коли практично на кожній центральній садибі колгоспів працювали наші філії ощадних кас. Вони були наближені до людських потреб, чітко і добросовісно виконували покладені функції. Простіше сказати, служили своїм землякам.

Існувала спадкоємність поколінь Ощадбанку, вірність добрим традиціям. Ніколи не забували своїх ветеранів, закликали їх до себе у гості на різні державні та народні свята. Надсилали вітальні листівки, робили це у інший спосіб.

Та несподівано тривожні вітри перемін пролетіли над країною. Не обійшли вони і рідний Ощадбанк. Комусь спала на думку ідея оптимізувати структуру установи. В результаті поступово зникли усі сільські філії, досвідчені працівники потрапили під вимушене скорочення. Згодом така доля спіткала і сам апарат Солонянського відділення, яке у рейтингу було чи не найкращим серед усіх сільських районів Дніпропетровщини. Спочатку керівництво обласного правління позбавило нас права бути балансовою, тобто самостійною установою, згодом приєднали до міського Правобережного відділення. А потім прозоро натякнули: нам вже й кадри непотрібні.

До речі, тих людей, які виконали на чиєсь замовлення свою чорну справу, згодом і самих спіткала подібна участь.

Але сьогодні хочеться говорити про добре, приємне. Бо саме такими є спогади про наших людей, імена яких не забуваються, живі у пам’яті. Давайте пригадаємо, хто обслуговував солонянців упродовж останніх років: с.Сурсько-Михайлівка – Р.Марцинкус, Н.Мініченко, Н.Шевченко, Н.Семенова, с.Башмачка – К.Проценко, С.Строгуш, с.Надіївка (колись сел.Жданове) – Т.Лавриненко, Н.Кравець, с.Військове – Л.Фіра, Т.Іванус, с.Василівка – О.Петрова, Л.Ткачук, В.Федоренко, с. Оріхове – Г.Швець, с.Микільське-на-Дніпрі – Л.Пампур, А.Братута, с-ще Новопокровка – М.Дуліченко, Т.Захарова, О.Мезіна, с.Тритузне – Р.Пенюшко, с.Олександропіль – К.Пащенко, В.Балущак, с.Широке – Н.Шайда, с.Кринички – Т.Подолкіна, с.Письмичеве – Л.Макарова, с.Святовасилівка (колись с.Єлізарове) – Л.Гончарова, В.Зушинська, І.Трегуб, с.Новомар’ївка – Д.Кологрива, Г.Крохмаль, с.Незабудине – Л.Гордієнко, с.Павлівка – Г.Пилипенко, с.Березнуватівка – Н.Шевченко, Н.Прам, В.Фурман, с.Миропіль - С.Супронюк, Ж.Осташко, с.Калинівка – В.Базикіна, Г.Балахніна, В.Балахніна, с.Промінь – Л.Водько, с.Привільне - Т.Махота, Л.Баралей, В.Ведлєр, с.Аполлонівка – Н.Артюх, В.Блєйхер, М.Тищенко, с.Малозахарине – Т.Шевченко.

Завжди чітко працювала наша бухгалтерія під керівництвом К.Анашкіної, Т.Гребенюк, В.Педенко, Н.Швець. Разом з ними цю непросту роботу виконували О.Чукмарьова, В.Могилко, М.Трегуб, А.Прудка, О.Петренко, О.Глущук, Н.Воронова, О.Федосова, С.Щетнікова, Н.Збанко, М.Єлісєєва, О.Іванісенко, В.Першина, Л.Ткачук, В.Дев’ятко.

Нагадаємо й інші категорії працівників: економісти – В.Тихомирова, Н.Терент’єва, Н.Серікова, Т.Шиліна, Л.Шмадченко, ревізори – Л.Петренко, А.Строменко, О.Назаренко, В.Петренко, А.Гончарук, І.Гребінченко, касири-контролери – В.Кесь, Т.Шиліна, Л.Бегаль, Н.Панченко, А.Паламар, С.Куниця, С.Самоткан, Л.Річка, К.Галузіна, Я.Сміюха, завідуюча кладової - Т.Романчук, бухгалтер-контролер Л.Назаренко, програмісти – В.Щукін, С.Бура, О.Архипова, С.Москаленко, Б.Мельник, економісти по кредитах – В.Колодченко, Д.Пасуй, О.Пилипенко, Ю.Счастливцева, Н.Котенко, служба безпеки – Є.Гаврик, П.Антипенко, М.Скоропад, водії-інкасатори – Е.Коломоєць, Г.Христуленко, В.Строменко, П.Полторацький, М.Косменюк, В.Костенко, охоронці – В.Швець, Ю.Баштаненко, О.Яковлєв, В.Габрусь, П.Коломоєць, В.Самоткан, В.Кесь, В.Козлов, В.Недвіга.

І нарешті про керівників Солонянського Ощадбанку. Заступниками керуючого працювали Л.Подорожняк, Я.Збитюк, В.Сташков, І.Розумовська. А очолювали нашу установу Г.Яременко, В.Котенко, Н.Гончарук, О.Мельник, А.Дев’ятко, Я.Сміюха, і ось тепер Л.Ілляшенко.


Кожна людина із названих прізвищ внесла свою частку праці до історії колективу. І повірте, це не забувається. Зі святом банківського працівника, шановні колеги!

Віра МОГИЛКО, голова профспілкової організації Ощадбанку

40 перегляд0 коментар

Останні пости

Дивитися всі