• Olena Reynat

Червень не шепоче - закликає

У розпалі – передплата на газету «ВПЕРЕД»

Вислів «Хто володіє інформацією, той володіє світом» звучить гучно, чи не правда? Дійсно, це твердження цілком справедливе, особливо зараз в умовах війни. Тому сьогоднішнє покликання газети «Вперед» - давати правдиву інформацію, гнати з життя погані думки, в будь-якій ситуації залишатися оптимістом. Навіть сама назва газети не тільки кличе і веде нас до перемоги, а й одночасно «обробляє» рани душевні. На жаль, останніми роками колектив редакції робить все можливе, щоб вижити, утриматися «на ногах». Обставини й зараз складаються так, що лише 1524 передплатники «ВПЕРЕД» до кінця усвідомлюють відповідальність за друковане слово. Невже, йдучи до свого сторіччя, газета може відійти у забуття? На перший погляд, тут ніби і нема кого й звинувачувати. Та все-таки хтось чи щось цьому сприяють. Звичайно, «дядько» Інтернет, комп’ютерна залежність у найбільшій мірі відсунули газету на задній план. Від цього помітно слабким став зв’язок читач-газета, який взагалі може обірватися. Майже зник традиційний «хоровод» сількорів, позаштатних кореспондентів. А як не згадати той час, коли значна частина передплатників «ВПЕРЕД» потрапила на безнадійну «орбіту» Кужмана. Зомбований натовп повірив в його розцяцьковану газету «Любий край» і цим зрадив своїй улюбленці «ВПЕРЕД». А до цього вони з нею їли за столом і читали. Це, звичайно, була шкідлива звичка, але такий «папір» вважали дуже «калорійним» і який ніколи не проїдався. Тож якого «харчу» сьогодні потребують люди, щоб збільшився тираж місцевої газети? Що треба зробити, щоб у них знов виникла потреба мати під рукою «ВПЕРЕД»? Перш за все скажу прямо і відверто, міні-колектив редакції робить все для того, щоб газета не втратила власне творче обличчя, власну постать, власне «я», перебуваючи постійно в зоні ризику. Хоча, звичайно, існують різні погляди на газету. Але хотілося б, щоб кожен запитав себе, тільки не на м’якій подушці чи дивані, в якому інформаційному, місцевому просторі ми хочемо і будемо жити після війни? Це і стане своєрідним тестом і відповіддю на те, хто ми є насправді. «Якщо ти живеш без газети «ВПЕРЕД», то ти живеш в будинку без вікон» - такий влучний вислів почув від однієї з шанувальниць газети. Мені, здається, що саме такі люди і повинні розхитати цей «човен», щоб він поплив і не зупинився на мілині. До них прохання: самі передплатили - переконайте передплатити сусіда, когось з рідних, близьких, колегу по роботі… Користь від цього буде всім. В такому випадку ми станемо своєрідними «донорами» і врятуємо не тільки себе, а й той дух незламності, який дарує нам багаторічне місцеве інформаційне видання.


Тема передплати «ВПЕРЕД» - дуже болісна. Тож давайте прислухаємося до червня - він вже не шепоче, а кричить і закликає: «Передплатіть газету «ВПЕРЕД» на друге півріччя цього року!» Нам залишається лише максимально реалізувати його вимогу.

13 переглядів0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі