Чиї таємниці ПРИХОВУЄ «Берізка»? Частина 2

Нагадаємо, що саме з 1 серпня того року приступила до виконання обов’язків міністра охорони здоров’я Уляна Супрун.

Чому ні у кого не виникло питання, що буде робити Україна в разі пандемії, на зразок нинішньої, яка охопила увесь світ? Усі попередні уряди виявилися слабкими антикризовими менеджерами. Їх нічому не навчив свинячий грип у 2009 році, коли катастрофічно не вистачало індивідуальних масок. До речі, маски, які були на складах, а це 10 мільйонів штук, Держрезерв вже намагався передати Міністерству охорони здоров’я кілька років поспіль. Проте вони йому виявилися непотрібними. Адже саме за ініціативи МОЗ України із номенклатури державного матеріального резерву і було виключено товари медичного призначення.

Випливає ще одна цікава деталь відносно фінансування. З 2003 року Держрезерв не отримував грошей з бюджету. Цілих 17 років! Як же оновлювалися запаси, термін придатності яких вже закінчився? Було проведено 23 аукціони. Результат нульовий, тобто не продано. Не допомогло навіть неодноразове пониження ціни, звернення в усі профільні комітети.

Коли розповсюдження коронавірусу стало реальною загрозою, не МОЗ першим подумало про маски з резерву, а заповзятливі ділки. Вони їх швидко переправили за кордон до країн Індокитаю, Іспанії. Громадські активісти разом із журналістами з’ясували, по якій ціні було придбано захисні засоби. Маски по 69 (!) копійок за штуку. Зараз в аптеках, торговельних точках району вони з’явилися по ціні від 17 до 30 гривень. Респіратори обійшлися у 2,10 гривні. А нині їх купити можна по 70-100 гривень.

Інший не менш цікавий факт. Керівником Спеціалізованої прокуратури було відкрито кримінальне провадження за фактом можливої службової недбалості посадових осіб Кабінету Міністрів України під час здійснення заходів, спрямованих на протидію коронавірусу COVID-19. В чому її суть? Від Ради національної безпеки і оборони України на адресу колишнього прем’єр-міністра Гончарука було спрямовано листи про нагальну необхідність обмеження експорту і реекспорту продукції, яка прямо чи опосередковано може бути використана при реалізації протиепідемічних, профілактичних і лікувальних заходів. Однак Кабмін тоді фактично проігнорував вищевказані заходи, що так і не були вжиті.

Виникає логічне запитання: скільки саме часу потрібно прокуратурі, щоб з’ясувати причетність чи непричетність керівника уряду до прояву службової недбалості? Якщо Олексій Гончарук виявив справжній державний підхід – молодець. Не відреагував потрібним чином на попереджувальні листи Ради національної безпеки і оборони України, сприяв вивезенню з країни захисних засобів проти коронавірусної інфекції – до суду! Злодій, та ще й державного рангу, має сидіти в тюрмі, як казав герой відомої кінострічки Гліб Жеглов.

Та повернемося до солонянської «Берізки». Потрапити на її територію нереально. І це зрозуміло. Навіщо ж тоді і охорона приставлена. Дізнатися, що саме зберігається у складських приміщеннях, ангарах за високим парканом з колючим дротом, також. Вміють тримати язик за зубами утаємничені вохрівці.

Довелося розмовляти з багатьма посадовими особами державної служби, працівниками районної держадміністрації, Солонянської селищної ради. Вони також відповідають практично однаково: про склади чули, але що там знаходиться – таємниця. Можливо у відділі з надзвичайних ситуацій щось розкажуть? Але і там піднімають вказівний палець догори. Мовляв, це все відомо наверху.

Певну ясність вніс ветеран органів внутрішніх справ Христуленко Анатолій Степанович. Свого часу він працював заступником начальника районної міліції з оперативної роботи, у службових справах відвідував «Берізку». В ті роки країна не виключала ймовірність початку атомної війни. А ще ж на території району знаходиться аміакопровод, пошкодження якого матиме небезпечні техногенні наслідки. Тому готувалася до непередбачуваних подій. На складах у значній кількості знаходилися протигази та захисні військові комплекти, плащі, носилки. Були там, мабуть і респіратори з масками. А ще штабні палатки. Навіть кілька мобільних польових кухонь на колесах для екстреного приготування їжі. В інших приміщеннях – медикаменти. Тільки їхній перелік залишився невідомим. Думається, було там усе необхідне для екстрених, надзвичайних ситуацій, щоб допомогти жителям Солонянського району в разі потреби. Можливо такий час вже настав?

Микола ТКАЧУК, журналіст, член НСЖУ,

відповідальний редактор


51 перегляд0 коментар

Останні пости

Дивитися всі