Чи зігріє селянська хата?

Холодна температура, яку принесла з Арктики мінлива зимова погода, у черговий раз гостро нагадала українцям про насущні проблеми. А їх вистачає. Солонянці ще не отримували січневих платіжок за газ, електроенергію, комунальні послуги. Проте їм вже стало завчасно відомо: радіти нічому.

Що ж це за життя таке, яке не приносить людям доброго настрою, втіхи від прожитого дня? Виявляється, причиною є саме проживання, вибачте, існування в державі. Про це красномовно, і, водночас, лаконічно, розповідає на вулиці Солоного зустрічний перехожий з віддаленого села:

- Автобусу немає, на електричку до переїзду – далеченько. Здається, що відрізані ми від усього цивілізованого світу. Навіть хліба в селі не завжди купиш. Скрізь біда!

- Чим хату опалюєте?

- Бадиллям, дровами, обрізаними гілками з саду. Добре, що стару піч і грубу не розвалили. Котел стоїть без діла. Нам, селянам, за спожитий газ ніколи не розрахуватися з бандюгами. Грабують вони країну…

Ось така існує думка. І вона підсилюється оперативною інформацією про непосильне підвищення для населення цін на енергоносії. За феєрією новорічних та різдвяних свят, локдауном, пов’язаним з коронавірусом, чесні громадяни починають ставити перед собою запитання: чим же саме завинили вони перед державою, чи в змозі обігріти їх тепер селянська хата?

Спробуємо розібратися. І почнемо з найпростішого – плати за електроенергію. Колись один її кіловат коштував копійки. Але ті часи минулися. Свої стратегічні об’єкти держава за безцінь продала олігархам. І тепер саме регіональні генеруючі компанії диктують умови на цьому ринку.

Ось вирішили ті скасувати пільговий тариф. Раніше споживачі платили по 90 копійок за перші 100 кіловат. З 1 січня ціна зросла до 1,68 гривні. Це майже вдвічі більше. Дохідливо ж пояснити українцям причини такого здорожчання електроенергії ніхто не може.

У цьому

сегменті державної економіки дуже багато незрозумілого. Наприклад, відмінено пільги на користування електрикою для гуртожитків і багатодітних сімей, при опаленні житлового приміщення та в нічний час. І сталося це у пік опалювального сезону. Відтепер електрообігрів приміщень стає не лише економічно невигідним, але й просто не підйомним для середньостатистичної сім’ї. Експерти стверджують: замість 2-3 тепер доведеться відшкодувати з сімейного бюджету по 5-6 тисяч гривень на домогосподарство.

Взято на себе зобов’язання платити непомірні кошти за так звану «зелену» енергетику. Хто їх отримує? Ми спостерігаємо, що поблизу станції Привільне всі неугіддя віддано «потрібним людям» під сонячні батареї. А в Солоному, біля підстанції РЕМ, ними зайнято вже цілі гектари ріллі, яку раніше населення використовувало для городів. У той же час спорудження сонячних батарей на власній землі громадян вважається незаконним. Для цього потрібен спеціальний дозвіл відповідних органів. Неважко зрозуміти, хто саме у першу чергу його зможе отримати і отримує.

Дуже здешевлені кіловати для споживачів можуть дати атомні електростанції. Але ця важлива галузь держави знаходиться чомусь у занепаді, блоки АЕС роками не ремонтуються. Складається враження, що хтось навмисне доводить їх до такого стану. Водночас невпинно зростають статки олігархів від продажу дорогої електроенергії.

Як бачимо, від електрики селянам тепла очікувати не доводиться. Тепер навряд чи допоможе і природний газ, про який піде мова далі. Хіба що жити у хатині, яку показано на фото – повна тобі економія. До подібного зубожіння народу залишається вже недовго.


Отже, газ. Кінець весни і літо минулого року були дуже сприятливими для його закупівель. Як результат, до газосховищ країни закачали більше 25 мільярдів кубічних метрів «голубого палива». Це рекордний показник за всі роки незалежності України. Для наступного опалювального сезону такої кількості вистачить із значним запасом, переконували експерти.

Вони стверджували і про інше: газ купляли за ціною 3,3-3,6 гривні за кубічний метр. Ось якою сприятливою була ціна на ринку. Хай не розповідає «Нафтогаз» казок і про реверсні поставки з європейських країн. Ніхто газ по трубах не перекачував. Перекладалися з місця на місце лише фінансові документи. Отже, реалізовувати газ для промислових підприємств країни можна буде з усіма накрутками максимум по 4,7 гривні. Додав оптимізму й президент, який у своєму черговому відеозверненні також намалював гарні перспективи. Мовляв, вже наступної зими для населення газ буде удвічі дешевшим, для цього знайдено необхідні рішення.

Краще б мовчав президент і нічого не обіцяв. Бо те, що сталося згодом, перекреслило усі сподівання народу, ввело його, що називається, в ступор. У період, коли вся країна опинилася на вимушеному карантині через загрозу коронавірусу, інколи без роботи і зарплати, стрибок ціни на газ став не просто неприємним сюрпризом. Взимку він поставив людей на межу виживання.

Тут ще яку хитру штуку придумали. Раніше споживачі платили одну єдину ціну. А тепер її розділили, щоб приховати справжній розмір. Ось вам - за газ, а це - за розподіл і транспортування. Загальна вартість (у різних областях - по-різному) тепер може складати близько 10 гривень і навіть більше за кубічний метр. Наприклад, АТ «Дніпропетровськгаз» виставило ціну 1,52 гривні, а ось в Лубнах Полтавської області ціну доставки підняли до 3,14 гривні.

Тут що людей обурює? Газопостачальним компаніям дісталася у своєрідний спадок система, до спорудження якої вони не мають жодного відношення. Давайте пригадаємо історію. Від магістрального газопроводу до ГРП, який знаходиться переважно на краю села, лінію тягли за свій кошт колгоспи. А далі вже включалася у роботу місцева громада, її вуличні комітети. Жителі організовано здавали гроші на труби, платили за їхню ізоляцію, наймали бульдозер, щоб відрити траншеї. Інколи це робилося і вручну. Потім за діло бралися газозварники, монтажники, які власне і підключали таке довгоочікуване паливо до котлів і колонок, батарей, печей. І робилося це не задаром. Логічно подумати, що тепер за транспортування газу по чужій системі постачальники повинні самі людям платити немалі гроші, а не навпаки. Тільки хто в державі дружить з логікою?

Стихійні протести, які сталися у різних куточках України, показали: її громадяни не збираються миритися зі справжнім тарифним геноцидом влади проти свого народу. В результаті перекривалися центральні автотраси країни, людські натовпи збиралися біля державних адміністрацій з метою бути почутими можновладцями.

Усі 26 депутатів Солонянської об’єднаної територіальної громади зібралися на свою позачергову сесію, на якій одноголосно підтримали звернення до Верховної Ради України, Президента України, Кабінету міністрів, комісій по тарифному регулюванню та народного депутата. Мова у ньому йшла про зниження тарифів для населення на електроенергію і природний газ, а також вимогу націоналізації енергетичних підприємств для послідуючого регулювання державних цін на енергоресурси.

Народний депутат Олександр Трухін також звернувся із листом до прем’єр-міністра України: «До мене, як до народного депутата України, надходять численні звернення від мешканців 40-го виборчого округу та органів місцевого самоврядування Дніпропетровської області щодо недопущення зростання цін на електричну енергію і природній газ для населення, а також відновлення пільгового тарифу для побутових споживачів, що проживають у 30-кілометровій зоні атомних електростанцій. В умовах пандемії та дії карантинних обмежень, які негативно впливають на соціально-економічне становище громадян, більшість просто не може витримати таке тарифне навантаження, яке формується ринком. Тому вважаю, що за даних умов втручання держави в процес формування соціально-справедливого тарифу на електричну енергію і природній газ є не просто виправданим, але й вкрай необхідним сьогодні, навіть з ринкової точки зору. Рішення ж про скасування пільгового тарифу може призвести до вкрай негативних наслідків, оскільки порушує право громадян на соціально-економічну компенсацію ризику для населення, яке проживає в зоні атомних електростанцій, гарантоване Законом України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку».

Аргументація в листі вірна. Тільки шкода, що його не було надіслано до Кабміну одразу ж після прийняття рішень, які збурили всю країну.

Під тиском громадськості президент України Володимир Зеленський зібрав енергетичну нараду за участю членів Кабміну, представників НКРЕКП, глави «Нафтогазу України», спеціалістів в області економіки, електроенергії і газової енергетики для вирішення питання з високими цінами на газ для українців. А чому таку нараду не організували наприкінці грудня, коли саме приймали, м’яко кажучи, невірні рішення? Це просто дивує.

Після проведених дискусій було вирішено знизити ціну на газ більше ніж на 30%. Більше - це як? На 31, 32, 33 чи може 34 проценти? У гривнях виглядає дуже суттєво. І хто саме має знижувати? Кабмін, «Нафтогаз», олігархи?

Чимось схоже таке рішення на звичайний маркетинговий хід, який використовують в торгівлі. Перед якимись святами чи датами власники тихенько піднімають ціни на ходові товари, а потім несподівано анонсують: величезні знижки, налітай, розбирай! Тільки у даному випадку це ж не торговельний балаган. Мова йде про державні інтереси і благополуччя її громадян. Проте вже лунають бравурні вигуки: «Перемога! Тарифи буде знижено!» І ніхто чомусь не помічає приписку: «тимчасово».

У ЗМІ прозвучала й інша інформація: встановлено максимальну ціну газу в розмірі 6,99 гривні. Зараз її пропонує лише один постачальник на ринку (хто саме?), інші пропозиції є вищими. Ціна буде єдиною і для пенсіонерки, якій важко опалювати маленький будиночок, і олігарху з сотнями квадратних метрів палаців, який також, мабуть, у фінансовій скруті. Ніяких субсидій не передбачено.

Знову ж таки, мова йде про саму ціну газу, який влітку закупляли дуже задешево. А скільки це буде з вартістю розподілу і транспортування? Жодного слова не чути власний дешевий український газ для населення. Його відпускна ціна державною газодобувною компанією складає 2,9 гривні за кубічний метр. Тепер давайте порівняємо із запропонованими на період чи то опалювального сезону, чи карантину 6,9 гривні для український споживачів. Стає зрозумілим, на які колосальні суми продовжується пограбування свого народу.


Очевидно, що ця актуальна тема вимагає більш глибшого аналізу.

Наостанок про інше. Виконуючий обов’язки міністра енергетики Юрій Вітренко «організував» для себе премію в розмірі 170 (!) мільйонів гривень. Коли в нього запитали, чи це сьогодні в умовах карантину не є аморальним, урядовець продовжував настоювати на своїх високих заслугах. А вони такі: державна компанія «Укрнафтогаз» закінчила минулий рік із збитками у 20 мільярдів гривень. Дійсно, супер-успішний менеджер керує міністерством! Водночас, і місячна зарплата її керівника Андрія Коболєва становить разом із преміями більше мільйона гривень. А ще ж є наглядова рада з іноземців, які отримують по пів мільйона кожен. Її офіс знаходиться в Лондоні. За чим саме наглядає така рада, яка доводить до банкрутства цілу прибуткову газопостачальну галузь? Позбутися непотрібних і водночас високооплачуваних «менеджерів», обтяжливих у фінансовому плані наглядачів у державі чомусь ніхто не в змозі. І це також викликає подив.

Микола ТКАЧУК, відповідальний редактор,

член НСЖУ


6 перегляд0 коментар

Останні пости

Дивитися всі